23. Організація і економіка застосування добрив
харів, жирних кислот та інші показники. Ці показники дають змогу визначити якість кормів, продуктів споживання. Результати агрохімічних аналізів основної і побічної продукції рослинництва використовують для визначення виносу та балансу поживних речовин, встановлення коефіцієнтів використання їх з ґрунту і добрив. Агрохімічні лабораторії господарств, районів і обласні державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції повинні проводити діагностику вмісту поживних речовин, шкідливих домішок у ґрунті і рослинах, що дає можливість значною мірою регулювати умови живлення і формування врожаю певної якості, економно використовувати добрива.
23.1.3. Агрохімічне дослідження ґрунтів
Агрохімічне дослідження ґрунтів господарства не залежно від форми власності є обов’язковим заходом для суцільного обстеження угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забрудненням ґрунтів. Агрохімічне дослідження ґрунтів передбачає вивчення їх агрохімічної та інших характеристик, встановлення вартості землі. Внаслідок агрохімічного дослідження ґрунтів отримують дані про вміст гумусу, макро- і мікроелементів, реакцію ґрунту тощо. За даними агрохімічних досліджень проводять паспортизацію земель.
Залежно від рівня хімізації, специфіки господарства і мети досліджень агрохімічне дослідження ґрунтів проводять в Україні один раз у 4–5 років за угодою з господарством державні обласні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Вони можуть проводити дослідження за домовленістю раніше встановленого строку.
Обстеження фермерських господарств. Розмір елементарної ділянки при загальній земельній площі до 50 га становить 1 га, 51...100 га — 2 га, 101...300 га — 3 га. При площі господарства понад 300 га застосовують методику досліджень для великих господарств. Змішаний зразок ґрунту формується із 10 індивідуальних.
Обстеження ґрунтів, забруднених важкими металами. Головним завданням цих обстежень є виявлення площ з підвищеним вмістом в ґрунті важких металів з метою наступної інвентаризації і розроблення рекомендацій по їх детоксикації та використанню.
229
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
23.1.4. Агрохімічні картограми
За результатами дослідження ґрунтів господарств державні обласні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції складають картограми вмісту гумусу, макро- і мікроелементів, кислотності, засолення ґрунтів і інші.
До агрохімічних картограм додається зведена відомість розподілу площ за різним вмістом поживних речовин, ступенем кислотності, засолення. У пояснювальній записці до картограми вказують загальні відомості про район чи область, географічне розташування господарства, детальну характеристику ґрунтів, приводять зведені таблиці агрохімічних показників, аналіз останнього туру (циклу) обстежень порівняно з попереднім, рекомендації з вапнування (гіпсування), таблиці рекомендованих норм добрив. Наявність ЕОМ, ГІС дає змогу за допомогою комп’ютерів виготовляти і використовувати агрохімічні картограми, агрохімічний паспорт поля.
23.1.5. Моніторинг ґрунтів
Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів здійснює науково-методичне та організаційне забезпечення ведення державного моніторингу земель сільськогосподарського призначення з метою виявлення і узагальнення тенденцій та характеру змін показників родючості ґрунтів, їх забруднення залишковими кількостями пестицидів, добрив, важкими металами, радіонуклідами Моніторинг земель передбачає систему спостережень за угіддями, дослідження їх стану, прогнозування зміни величини показників, які характеризують стан ґрунту і склад продукції, вироблення раціональних управлінських рішень.
Результати агрохімічних досліджень і моніторингу ґрунтів використовують під час складання картограм і паспорта поля, коригування рекомендованих норм внесення добрив за допомогою поправочних коефіцієнтів на агрохімічні властивості, складання системи і плану застосування добрив та проектнокошторисної документації на вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів, визначення асортименту добрив, встановлення потреби у засобах хімізації на господарський рік і
230
23. Організація і економіка застосування добрив
перспективу, планування виробництва добрив і інших засобів хімізації, розподілу ресурсів, визначення полів, земельних ділянок, що потребують комплексного агрохімічного окультурення; визначення площ для вирощування чистої продукції, якісної оцінки землі і визначення екологічного стану, паспортизації полів і окремих ділянок, прогнозування зміни величини агрохімічних показників родючості ґрунту та його забруднення, агрохімічної та еколого-агрохімічної, економічної оцінки поля і застосування засобів хімізації.
23.1.6. Агрохімічний паспорт
На основі агрохімічного та інших видів досліджень складають агрохімічний паспорт поля, ділянки. Основними джерелами даних для агрохімічного паспорта є нарис про ґрунти господарства, дані останнього туру ґрунтово-агрохімічного дослідження, дані про вивчення забруднення важкими металами і пестицидами, результати радіаційного контролю. На кожне поле і земельну ділянку господарства складають агрохімічний паспорт, який видають землевласнику, землекористувачу. Зі зміною власника чи землекористувача видається новий агрохімічний паспорт. Агрохімічний паспорт поля, ділянки — це документ, що містить дані агрохімічної характеристики ґрунтів, стан їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. Він дає можливість визначити якість поля (ділянки), визначити агрохімічну і еколого-агро- хімічну оцінку поля (ділянки) у балах.
23.1.7. Проектно-кошторисна документація
Вона складається на проведення хімічної меліорації, внесення добрив, окультурення полів. Складання проектно-кошторис- ної документації передбачає: 1) вибір поля, ділянки для вапнування (гіпсування), застосування засобів хімізації; 2) відбирання зразків, аналіз ґрунту і засобів хімізації; 3) проведення агрохімічних досліджень; 4) складання проекту. Проектно-кошторисна документація на хімічну меліорацію (вапнування або гіпсування) визначає місце, вид і кількість меліоранту, яку необхідно внести,
231
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
загальну його потребу, машини і механізми та напрямок їх руху, вартість меліорації, приріст урожайності, окупність затрат.
Проектно-кошторисна документація передбачає проведення авторського нагляду агрохіміками за проведенням хімічної меліорації.
23.1.8. Контроль якості засобів хімізації
Контроль за якістю мінеральних добрив, хімічних меліорантів і пестицидів проводять з метою встановлення відповідності їх стандартам і технічним вимогам. Державні обласні проектно-тех- нологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції аналізують мінеральні і місцеві добрива (гній, компости, сапропель), матеріали для вапнування, гіпсування, пестициди, визначають відповідність їх стандартам і технічним вимогам. Під час визначення якості мінеральних добрив насамперед визначають вологу, гранулометричний склад, тонину помелу, злежування, вміст поживних речовин, забруднення.
При транспортуванні добрив у вагонах звертають увагу на їх забруднення, правильність оформлення супроводжуваних документів. У разі встановлення відхилень показників якості та умов транспортування від стандарту чи технічних умов (злежування, вологість, вміст поживних елементів, гранулометричний склад) складають акт про нестандартність добрива і визначення вмісту поживних речовин не проводять. Добрива, які за візуальними показниками відповідають вимогам стандарту, направляють у лабораторії для аналізів стандартними або загальноприйнятими методами.
Під час контролю якості добрив у період транспортування увагу звертають на вигляд і стан транспортного засобу та наявність укриття, дотримання вимог техніки безпеки перевезень. На території баз і складів визначають умови праці робітників, стан складів і побутових приміщень, транспортних засобів, наявність у робітників спецобладнання та індивідуальних засобів захисту. Державні обласні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції перевіряють склади і умови зберігання добрив і пестицидів, місця утилізації тари, дотримання регламенту використання пестицидів.
232