Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

27. ОБРОБІТОК ҐРУНТУ

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ — основний агротехнічний захід механічної зміни природних чи штучних властивостей ґрунту робочими органами ґрунтообробних машин і знарядь задля оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур. За обробітком ґрунту він стає пухким, посилюються водообмін, газообмін, теплообмін між суміжними шарами, рухливість поживних речовин, врівноважуються аеробний і анаеробний мікробіологічні процеси, ґрунт очищується від бур’янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур тощо.

Системи обробітку ґрунту залежать від поточних агрометеорологічних і агрокліматичних умов, ступеню окультуреності ґрунтів, видів вирощуваних культур, їх попередників і інших особливостей.

Правильний обробіток ґрунту — одна з ланок підвищення його родючості, вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур, захисту його від ерозії.

Система обробітку ґрунту має вирішувати головне завдання — створення оптимальної будови орного шару для вирощуваних культур.

Застосування окремих прийомів обробітку ґрунту має бути спрямоване на створення дрібногрудочкуватої пухкої будови орного шару, запобігання його розпиленню, на поліпшення водного, теплового та повітряного режимів, очищення ґрунту від бур’я- нів, хвороб та шкідників, зароблянням в ґрунт рослинних решток та добрив, захист його від водної та вітрової ерозії, зміну форми поверхні поля, створення умов для сівби і проростання насіння культурних рослин, догляду за посівами, збирання урожаю без зайвих втрат.

27.1. Технологічні процеси механічного обробітку ґрунту

Усі процеси обробітку ґрунту зводяться до таких основних технологічних операцій: перевертання, розпушування, подрібнення,

316

27. Обробіток ґрунту

переміщування, вирівнювання, ущільнення ґрунту, підрізування стерні і бур’янів, утворення гребенів.

Перевертання верхнього шару ґрунту — це переміщування шарів ґрунту у вертикальному напрямку. Внаслідок перевертання у ґрунт заробляються післяжнивні рештки, дернина, добрива, насіння бур’янів, збудники хвороб, шкідники сільськогосподарських культур тощо. Під час перевертання верхня, родюча і більш розпилена частина орного шару ґрунту переміщується вниз, а нижня — вверх. Періодичне перевертання ґрунту поліпшує фізичні властивості та біологічну активність орного шару, тобто усуває диференціацію цього шару ґрунту, створюючи кращі умови для живлення рослин. Перевертання глибших підорних шарів ґрунту при внесені Добрив сприяє окультуренню виораної частини його, тобто збільшує потужність орного шару.

Перевертання ґрунту здійснюють переважно плугами з полицями. Проте ефективність перевертання ґрунту не завжди однакова. У районах поширення вітрової ерозії під час повного загортання післяжнивних решток у ґрунті менше нагромаджується вологи і створюються умови для ерозії. Тому в цих районах застосовують безполицевий обробіток ґрунту. Проте такий тривалий обробіток ґрунту призводить до диференціації родючості орного шару. Отже, щоб посилити біогенність ґрунту і забезпечити однорідність орного шару, доцільно періодично його перевертати, а в сівозмінах застосовувати полицево-безполицевий обробіток ґрунту на різну глибину.

Після розпушування і подрібнення ґрунту зменшуються розміри ґрунтових часточок, змінюється їх взаємне розміщення, збільшується пористість та зменшується щільність, поліпшуються водо- і повітропроникність ґрунту, життєдіяльність аеробних мікроорганізмів та умови росту рослин. Крім того, під час розпушування руйнується ґрунтова кірка, створюється мульчуючий шар, який захищає ґрунт від пересихання. Для різних культур залежно від ґрунтово-кліматичних умов потрібний певний оптимальний ступінь розпушування ґрунту. Під час обробітку ґрунт розпушується всіма ґрунтообробними знаряддями, крім котків. Ступінь розпущеності ґрунту характеризується його щільністю, твердістю та будовою. Якість подрібнення залежить від гранулометричного складу та вологості ґрунту, його задерніння,

317

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

окультуреності, конструкції та швидкості руху знарядь під час обробітку. Важкі та задернілі ґрунти подрібнюються погано, особливо при нестачі вологи.

Перемішування ґрунту застосовують для створення однорідного орного шару та рівномірного розподілу в ньому добрив, мікроорганізмів, сидератів, рослинних решток, вапна, гіпсу тощо. Після перемішування у ґрунті створюються умови для кращої мінералізації органічних та більш повного використання важкодоступних поживних речовин за рахунок активізації життєдіяльності в орному шарі мікроорганізмів.

Однорідність орного шару потрібна для рівномірного росту і розвитку рослин та одночасного їх достигання.

Ґрунт добре перемішується під час його перевертання та розпушування різними знаряддями. Проте найкраще він перемішується фрезою. Перемішування ґрунту не допускається на ерозійно небезпечних землях, під час створення ущільненого шару, при наявності на поверхні ґрунту після обробітку стерні, а також під час пошарового і місцевого внесення органічних та мінеральних добрив. Вирівнювання поверхні ґрунту зменшує випаровування води, створює кращі умови для сівби, догляду за рослинами та збирання врожаю, а в умовах зрошення — для проведення поливів. Вирівнювання ґрунту з одночасним його ущільненням перед сівбою забезпечує появу дружних і повних сходів, особливо дрібнонасінних культур. На вирівняній поверхні ґрунту добові коливання теплового і водного режимів виявляються менше, ніж на гребеневій поверхні.

Для вирівнювання ґрунту використовують культиватори, борони, шлейф-волокуші, легкі котки, а під час вирощування культур із зрошенням — грейдери, бульдозери, скрепери, важкі волокуші. В умовах зрошення технологічна операція для підготовки ґрунту до сівби називається малуванням.

Ущільнення — це зміна взаємного розміщення часточок ґрунту для зменшення його щільності. Завдяки цій технологічній операції збільшується капілярна пористість ґрунту та зменшуються некапілярна і загальна. Найчастіше ущільнюють легкі ґрунти та ті, які тільки підготували до сівби у районах з недостатнім зволоженням. Це забезпечує ущільнення ґрунту на значну товщину, а наступне розпушування на глибину сівби сприяє утворенню

318

27. Обробіток ґрунту

ущільненого ложе для розміщення насіння та надходження до нього по капілярах вологи. Такий стан шару ґрунту дає змогу зменшити непродуктивні витрати вологи та поліпшити умови проростання насіння.

Для ущільнення ґрунту використовують котки (гладенькі, кільчасті, рубчасті, кільчасто-шпорові) різних діаметра та маси.

Підрізування стерні і бур’янів. Здебільшого ця операція поєднується з перевертанням, розпушуванням та перемішуванням ґрунту. Здійснюються ці процеси під час лущення, оранки та культивації. Спосіб і глибина обробітку ґрунту залежать від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур, забур’яненості поля тощо. Обробіток ґрунту на глибину понад 24 см називають глибоким, до 16 — мілким, а до 8 см — поверхневим. Доведено, що збільшення глибини обробітку ґрунту під польові культури понад 35 см економічно невигідне. Найглибший обробіток ґрунту під культури сівозміни, який істотно змінює його будову, називають основним обробітком ґрунту. У певних ґрунтово-кліматичних зонах його виконують різними знаряддями. Так, на ґрунтах, де не діє водна ерозія, переважно поле орють плугом з передплужником, а при вітровій ерозії здійснюють плоскорізний обробіток.

Оранка — спосіб обробітку ґрунту, який забезпечує перевертання, перемішування і розпушування орного шару, а також підрізування підземної частини рослин, загортання добрив та післяжнивних решток.

Оранку проводять восени в системі зяблевого обробітку ґрунту, інколи навесні (веснооранка). Основними робочими органами плуга є леміш і полиця. Полиці бувають звичайними, циліндричними, напівгвинтовими та культурними (рис. 31). Від форми полиці залежать перевертання, подрібнення та розпушування ґрунту.

Промисловість випускає переважно плуги з культурною формою полиці. Такі плуги не повністю відповідають вимогам до якості оранки. Це пов’язано з тим, що технологічні властивості верхньої і нижньої частин орного шару ґрунту неоднакові. Верхня частина ґрунту характеризується вищою зв’язністю, оскільки містить більшу частину коренів і сухіша від нижньої.

На полі для створення мікрорельєфу та усунення надмірного зволоження, регулювання повітряного і теплового режимів

319