27. Обробіток ґрунту
культур, потреба в частому обробітку ґрунту відпадає. До таких ґрунтів належать більшість чорноземів з відносно добрими фізи- ко-механічними показниками, високоокультурені ґрунти та ґрунти легкого гранулометричного складу Полісся.
На важких підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтах та в умовах зрошення, де щільність їх буває 1,35–1,50 г/см3, а висока продуктивність сільськогосподарських культур досягається при щільності ґрунту 1,15 г/см3, мінімальний обробіток його неефективний.
Мінімалізація обробітку ґрунту досягається також зведенням до мінімуму кількості проїздів по полю тракторів та інших сільськогосподарських машин. Кожний прохід важких тракторів негативно позначається на фізичному стані ґрунту, життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів та погіршує умови життя культурних рослин.
Для зменшення шкідливої дії на ґрунт вдаються до поєднання в одному проході кількох операцій обробітку ґрунту: внесення добрив та гербіцидів, сівби сільськогосподарських культур. За таких умов ефективніше використовується техніка, скорочуються строки проведення робіт, краще використовують перший весняний або осінній максимум ґрунтової вологи.
Для поєднання робіт використовують комбіновані орні агрегати ПКА, що складаються з плуга ПЛН-6-35 та пристосування ПВР-2,3 з дворядним котком; комбінований агрегат АКП-25 з двома секціями дискових батарей, трьох плоскорізних лап з кільчасто-шпоровим котком; комбінований агрегат РВК-3,6 та ВИП для передпосівного обробітку ґрунту. До недоліків роботи комбінованих агрегатів належать їх незначна маневреність, низька продуктивність праці, високі металота енергоємність.
27.3. Системи обробітку ґрунту
Система обробітку ґрунту — це сукупність науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунту під культури в сівозміні. При цьому враховують ґрунтовокліматичні умови місцевості, забур’я- неність полів та біологічні особливості вирощуваних культур.
За часом виконання робіт розрізняють зяблевий, передпосівний та післяпосівний обробітки ґрунту. Зяблевий — це основний обробіток ґрунту в літньо-осінній період під сівбу або садіння
339
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
сільськогосподарських культур в наступному році. Передпосівний обробіток ґрунту проводять перед сівбою або садінням сільськогосподарських культур. Післяпосівний обробіток ґрунту здійснюють після сівби або садіння сільськогосподарських культур.
27.3.1. Зяблевий обробіток ґрунту
Зяблевий обробіток поліпшує агрофізичні властивості ґрунту, сприяє нагромадженню в ньому вологи та елементів мінерального живлення, знищенню бур’янів, шкідників та збудників хвороб культурних рослин. Осінній обробіток має також велике організаційно-господарське значення, оскільки зменшує напруженість весняно-польових робіт, дає змогу своєчасно і високоякісно провести сівбу ярих культур.
Найефективнішим є ранній зяблевий обробіток, що включає лущення стерні та наступну оранку.
Якщо після збирання врожаю зернових культур поле не виоране, то на поверхні ґрунту залишається насіння бур’янів, яке в наступному році буде джерелом забур’яненості посівів. Одночасно на полі залишаються післяжнивні бур’яни, які дозрівають
іпоповнюють запаси насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту. У багаторічних коренепаросткових бур’янів після скошування зернових у корінні накопичуються про запас поживні речовини, тому ці бур’яни також збільшуватимуть забур’яненість посівів. Крім того, без обробітку ґрунту на полі створюються більш сприятливі умови для перезимівлі шкідливих комах, зменшуються ґрунтові запаси вологи та поживних речовин.
Зяблевий обробіток поля після стерньових попередників (пшениці, жита, ячменю, вівса та ін.) найчастіше складається з лущення стерні та наступної зяблевої оранки. Лущення слід проводити одночасно із збиранням врожаю або відразу після цього. Ґрунт при цьому добре розпушується, не пересихає, у ньому швидше проростає насіння бур’янів, підвищується якість оранки. Глибина
іспосіб лущення залежать від забур’яненості поля, щільності ґрунту, ерозійних процесів тощо.
На полях, забур’янених переважно однорічними бур’янами, лущення проводять дисковими знаряддями на глибину 6–8 см. Запирієні ділянки лущать дисковими знаряддями у двох напря-
340
27. Обробіток ґрунту
мах на глибину залягання кореневищ (12–14 см), а після появи «шилець» глибоко орють плугами з передплужниками або ярусними плугами. На полях, забур’янених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, застосовують систему поліпшеного або пошарового зяблевого обробітку, яка включає післяжнивне дискування на глибину 6–8 см та повторне лущення лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями на глибину 12–14 см. Зяблеву оранку проводять у вересні або на початку жовтня.
Глибину оранки встановлюють з урахуванням особливостей культури і ґрунту. На чорноземах, темно-сірих і сірих лісових ґрунтах під ярі просапні культури орють на глибину 28–30 см, під колосові та інші — на глибину 20–22, а на дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтах — на глибину орного шару.
У районах достатнього зволоження для боротьби з бур’янами застосовують напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту. Він складається з лущення, ранньої зяблевої оранки з боронуванням та поверхневого обробітку (дві чи три культивації з боронуванням) у міру ущільнення ґрунту і проростання бур’янів. Якщо ґрунт дуже ущільнюється чи запливає, його пізно восени обробляють полицевими лущильниками або плоскорізними культиваторами на глибину 16–20 см.
Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур має певні особливості. Оскільки на посівах просапних культур проводять боронування, культивування, підгортають рослини та вносять високі дози добрив, ґрунт глибоко обробляють. Істотно відрізняється зяблевий обробіток на важких і легких ґрунтах.
На легких ґрунтах, наприклад після картоплі, достатньо того обробітку ґрунту, який проводився при додатковому підбиранні бульб (культивація, мілке переорювання). На важких ґрунтах та при високій забур’яненості полів обов’язково треба провести глибоку оранку. Після збирання кукурудзи та соняшнику необхідне попереднє лущення поля для кращого загортання рослинних решток під час оранки.
В умовах прояву вітрової та водної ерозії обробіток ґрунту повинен мати ґрунтозахисний характер. Для цього здійснюють безполицевий та контурний зяблевий обробіток ґрунту. Залишки стерні на поверхні поля, оранка впоперек схилу значно зменшують втрати ґрунту від здування і змиву, сприяють кращому використанню опадів.
341
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
27.3.2. Передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури
Система передпосівного обробітку ґрунту — це сукупність прийомів, які виконують у певній послідовності для підготовки ґрунту до сівби сільськогосподарських культур. Передпосівний обробіток сприяє збереженню вологи в ґрунті, створює сприятливі умови для рівномірного заробляння насіння на потрібну глибину, його проростання і подальшого росту рослин. У разі потреби перед сівбою знищують бур’яни та заробляють у ґрунт добрива й гербіциди. Цей комплекс прийомів у кінцевому підсумку дає змогу мати дружні повноцінні сходи сільськогосподарських культур.
Система передпосівного обробітку ґрунту під ярі культури складається з ранньовесняного його розпушування (закриття вологи), обробітку перед сівбою, який, залежно від ґрунтовокліматичних умов та біологічних особливостей вирощуваної культури, складається з культивації, глибокого розпушування, переорювання і коткування.
Основним завданням закриття вологи є збереження в ґрунті нагромадженої за осінньо-зимовий період вологи, яка навесні інтенсивно випаровується, особливо з ущільненого ґрунту. Підраховано, що при гребенястій поверхні з ущільненого ґрунту в окремі сонячні дні навесні випаровується 80–100 т/га води. Тому закриття вологи є терміновою весняною роботою.
Ознакою готовності поля до закриття вологи є посіріння верхівок гребенів ріллі. Починати закриття вологи треба вибірково. Найбільше зберігається ґрунтової вологи при ранньовесняному обробітку зябу тоді, коли шлейфування і боронування проводять одночасно, тобто знаряддя знаходяться в одному агрегаті. При цьому ґрунт добре розпушується та вирівнюється його поверхня. Створення на поверхні ґрунту дрібногрудочкуватого шару запобігає випаровуванню вологи, оскільки переривається капілярний зв’язок між нижнім зволоженим та верхнім його шарами.
Порядок розміщення знарядь в агрегаті залежить від стану ґрунту. На дуже ущільнених ґрунтах у першому ряду тракторного агрегату знаходяться важкі борони, а в другому — шлейфи. На більш структурних ґрунтах, де після зяблевої оранки утворюється гребеняста поверхня, в першому ряду розміщують шлейф, а в другому — борони. Основною вимогою при закритті вологи є
342
27. Обробіток ґрунту
утворення на поверхні ґрунту добре розпушеного дрібногрудочкуватого шару завтовшки 3–5 см. Для цього шлейфування і боронування виконують у два сліди навскоси (під кутом 45°) до напряму оранки.
Залежно від фізичних властивостей ґрунту та його вологості запроваджують також інші схеми розміщення знарядь під час закриття вологи. Так, спочатку в один слід боронують, а через кілька годин пускають агрегат із шлейфів, борін і райборінок.
Передпосівний обробіток ґрунту. Після весняного закриття вологи проводять передпосівну культивацію, основним завданням якої є створення сприятливих умов для загортання насіння і появи дружніх сходів. Для багатьох культур передпосівну культивацію, як правило, здійснюють на глибину загортання насіння, щоб воно під час сівби лягло на однакову глибину в ущільнений та вологий ґрунт, а зверху прикрилося пухким шаром ґрунту. При створенні таких умов насіння буде забезпечене необхідними для проростання вологою і повітрям.
Найкращим знаряддям для передпосівного обробітку ґрунту є культиватор з підрізувальними лапами. Цим знаряддям можна досягти рівномірного і неглибокого розпушування ґрунту, знищити сходи та розетки бур’янів. На важких і зволожених ґрунтах, де потрібна глибша культивація, для передпосівного обробітку більш ефективні культиватори з розпушувальними лапами.
Під ранні ярі культури ґрунт культивують один раз. Під пізні культури застосовують, як правило, дві культивації: першу на більшу глибину і приблизно в ті самі строки, що й під ранні ярі культури, а другу — перед сівбою на глибину висівання насіння. Після кожної культивації під ранні і пізні культури ґрунт боронують. У районах достатнього зволоження на малоструктурних ґрунтах, які запливають, передпосівну культивацію проводять на глибину 8-!0 см, а в районах надмірного зволоження, де ґрунт навесні дуже ущільнюється, глибину передпосівного обробітку доводять до 14 см і більше, використовуючи для цього крім культиваторів ще й чизелі.
Весняне переорювання зябу допускається тільки під час підготовки ґрунту під пізні культури, наприклад, на важких ґрунтах у північних і західних районах України, особливо в роки з надмірною кількістю опадів, коли після культивації не можна добитися високої
343
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
якості передпосівного обробітку. Переорюють зяб також і тоді, коли добрива вносять навесні.
На дуже пухких і чистих від бур’янів полях іноді ранні колосові та зернобобові культури можна висівати відразу після ранньовесняного боронування і шлейфування без передпосівної культивації.
До прийомів передпосівного обробітку належить і коткування, яке застосовують для вирівнювання поверхні ріллі. При цьому ґрунт ущільнюється, що сприяє надходженню, вологи з його нижніх горизонтів у верхні. Передпосівне коткування ґрунту дає змогу якісно провести сівбу, особливо дрібнонасінних культур (багаторічні трави, просо, овочеві тощо), насіння яких загортають неглибоко.
Передпосівний обробіток, як правило, проводять у стані фізичної спілості ґрунту і в найбільш стислі строки, не допускаючи розриву між передпосівним обробітком та сівбою, оскільки це призводить до значних втрат ґрунтової вологи.
Післяпосівний обробіток ґрунту. Проводять після сівби або садіння сільськогосподарських культур. Він спрямований на знищення бур’янів, розпушування ґрунту та створення сприятливих умов для проростання насіння і розвитку рослин. Під час після посівного обробітку знищується більше бур’янів, ніж при осінньому та передпосівному обробітках. Це пояснюється тим, що умови весняного періоду сприятливі для активного росту бур’янів.
При недостатній кількості вологи в ґрунті та при стійкій сухій весняній погоді посіви прикочують кільчасто-шпоровими котками без боронування. Прикочування поліпшує контакт насіння з ґрунтом, посилює надходження до нього вологи та вирівнює поверхню ґрунту. Проте котки з широким захватом, які використовують для коткування, нерівномірно ущільнюють ґрунт, стимулюють проростання бур’янів. Крім того, на дуже ущільненому ґрунті гірше поглинається волога. Тому більш ефективним є рядкове прикочування посівів сівалками з котками, які ущільнюють ґрунт тільки в рядку, залишаючи його пухким у міжряддях.
Ефективним прийомом післяпосівного обробітку є боронування посівів як до, так і після появи сходів. Для цього застосовують сітчасті борони та легкі борони типу зигзаг. Досходове боронування руйнує ґрунтову кірку, яка може утворюватися після
344
27. Обробіток ґрунту
випадання опадів. Перше боронування зернових у разі потреби проводять до появи сходів через 4–6 днів після сівби. У цей час насіння уже проросло і почало вкорінюватись, а бур’яни з’являються на поверхні ґрунту або знаходяться у фазі білих ниточок і легко пошкоджуються зубами борін та грудочками ґрунту, оскільки перерослі сходи бур’янів знищуються важче. Встановлено, що одноразовим боронуванням можна знищити понад 60% пророслих малорічних бур’янів, а дворазовим — до 90%.
На посівах льону та інших культур, насіння яких зароблено мілко, а також на посівах зернових з підсівом багаторічних трав післяпосівне боронування ґрунтів, як правило, не проводять.
Післясходове боронування досить ефективне для знищення бур’янів та поліпшення фізичного стану ґрунту, проте при цьому можуть пошкоджуватись сходи культурних рослин. Для запобігання пошкодженню рослин посіви доцільно боронувати у другій половині дня, коли рослини мають понижений тургор клітин і стають менш крихкими. Боронування виконують упоперек рядків або під кутом до напряму сівби.
Урожайність просапних культур значною мірою залежить від ефективності післяпосівного догляду. Після проведення досходового та післясходового боронування починають розпушування міжрядь. Міжрядна культивація має вирішальне значення у боротьбі з бур’янами та в регулюванні водно-повітряного і поживного режимів ґрунту, в підвищенні його біологічної активності. Цей обробіток виконують з урахуванням біологічних особливостей культури, забур’яненості посівів, погодних умов та стану ґрунту.
Перший міжрядний обробіток здійснюють на максимальну для даних умов глибину, оскільки там ще мало або зовсім немає коренів рослин. Потім на культиватори встановлюють інші робочі органи і проводять розпушування мілкіше, щоб менше пошкоджувати кореневу систему рослин, яка інтенсивно розвивається. Лапи встановлюють так, щоб залишалася захисна смуга між краєм лапи і рядком рослин. Хід агрегату має бути прямолінійним по сліду сівалки, інакше неминуче підрізування рослин у рядку.
Після культивації проводять 1–2 підгортання залежно від вологості ґрунту та стану посівів. Підгортання сприяє додатковому коренета бульбоутворенню, а також знищенню бур’янів. Підгортання рослин сухим ґрунтом шкідливе.
345