- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Стерилізація шовного матеріалу
У хірургії застосовують такі види шовного матеріалу:
біологічні нитки – шовкові, бавовняні, кетгутові;
синтетичні нитки – капрон, тефлон, дексон, лавсан, окцелон, поліпропілен;
металеві (з нержавіючої сталі, танталу) – скріпки, провід, кліпси.
Крім цього розрізняють шовний матеріал, який розсмоктується – кетгут, нитки з тіколевої кислоти і оксицемолози – дексон, оксицелон, поліпропілен, і, який не розсмоктуються: капрон, лавсан, шовкові, бавовняні, скріпки, провід. Шовкові, бавовняні нитки та лавсан стерилізуються в автоклаві під тиском в 1 атмосферу протягом 20-30 хвилин. Шовк найчастіше стерилізують за методом Кохера, який полягає в наступному. Після миття і висушування мотки ниток з шовку поміщають в банку з протертим корком на 24 години в ефір для знежирення, а потім на такий самий термін – в 700етиловий спирт. Шовк після цього вкладають у посудину, заливають 0,5 % розчином дихлориду ртуті і кип’ятять протягом 10 хвилин. Потім шовкові нитки перекладають у стерильну банку з притертим корком, наповнену 960спиртом, в якій їх зберігають. Стерильність шовку перевіряють бактеріологічним методом. Перед використанням 2 хвилини шовк кип’ятять у 0,5 % розчину дихлориду ртуті.
Синтетичні нитки стерилізують кип’ятінням у воді протягом 20-30 хвилин або в розчині сулеми 1:1000 протягом 1-5 хвилин. Потім стерилізують і зберігають в 960спирті в скляних банках з щільно притертими корками.
Частіше використовують кетгут в скляних запаяних пробірках, стерилізований в промислових умовах. В лікарні стерилізація кетгуту проводиться хімічними методами. Перед стерилізацією кетгут знежирюють в ефірі протягом 24 год.
Спосіб Клаудіса. Кетгут у мотках поміщають у водний розчин Люголя (1 г кристалічного йоду, 2 г калію йодиду, 97 г води) на 9 діб, після чого перевіряють на стерильність бактеріологічним методом. Якщо результат є від’ємним, то розчин з банки зливають і кетгут заливають 960спиртом, в якому він і зберігається. Якщо ж кетгут виявляється нестерильним, його повторно заливають водним розчином Люголя на 9 діб, після чого знову перевіряють на стерильність.
Спосіб Губарєва Цей спосіб передбачає використання спиртового розчину Люголя. Методика стерилізації аналогічна до попередньої. При цьому способі тривалість стерилізації скорочується до 7 діб.
Спосіб Сітковського.У банку з притертим корком насипають кристалічний йод (40 г на 1 банку ємністю 3 л і 60 г – на 5 л). Змотаний в кільце кетгут підвішують у банці на висоті 6-7 см від її дна. Банку закривають притертим корком, який заливають парафіном. Періодично банку струшують для кращого розподілу парів йоду між витками кетгуту. Через 3-4 доби кетгут перевіряють на стерильність, і при від’ємному результаті переносять у суху стерильну банку, де й зберігають герметично закритим.
Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
Основним перев’язувальним матеріалом є біла гігроскопічна марля. Вата має обмежене застосування. Перев’язувальний матеріал готують на чистому столі, ретельно вимитими руками. Основне правило складання перев’язувального матеріалу – обов’язкове підвертання країв марлі. Виготовляють серветки трьох розмірів: великі, середні, малі. Великі серветки складають з шматів марлі розмірами 40 на 60 см, середні – 37,5 на 30 см, малі – 20 на 15 см.
Тампон готують таким чином: підрізані краї марлі загортають всередину на глибину 5-6 см і в тому ж напрямку двічі складають навпіл. Смужку, що утворилась, довжиною 60 і шириною до 10 см складають таким чином, щоб одна половинка була довшою за іншу. Вільний край марлі загортають (рис. 18).
Рис. 18. Приготування марлевих тампонів.
Кульки готують із шматка марлі розміром 10 на 10 см, складаючи їх удвічі і обгортаючи навколо вказівного пальця, утворюють кульку всередину якої загортають вільні кінці. Турунди або смужки роблять із шматків бинта шириною 5 см, довжиною 40-50 см. Кінці бинта загортають всередину на 1-1,5 см, потім його краї складають назустріч одне одному. Отриману смужку протягують через край столу і намотують на три пальці, загортаючи вільний кінець всередину до кільця що утворилось.
До операційної білизни відносять медичні халати, простирадла, рушники, шапочки, маски, серветки. Перед стерилізацією операційна сестра перевіряє цілісність білизни і складає її в бікс. Перед укладкою бікси витирають зсередини і ззовні серветкою, змоченою 0,5 % розчином або 960розчином етилового спирту, застеляють дно і стінки бікса пеленкою так, щоб її краї вільно звисали з усіх боків.
Простирадла складають таким чином: вузький край загинають на ширину 50 см, складають чотири рази вздовж і не туго скочують, починаючи з незагнутого кінця. Халат складають рукавами досередини. Після цього його не туго скочують від нижнього кінця. Рушники і серветки складають вчетверо. Маски і шапочки стерилізують окремо або разом з матеріалом. Білизну вкладають у вертикальному положенні таким чином, щоб можна було витягнути з бікса будь-яку річ, не зачіпаючи решти. Перев’язувальний матеріал також укладають з таким розрахунком, щоб кожну пачку або пакет можна було витягнути окремо. В центральну частину бікса поміщаємо пробірку з речовиною для контролю стерильності.
Є три способи укладки білизни в бікс: видовий (в один бікс вкладають один вид матеріалу), цілеспрямований (в один бікс укладають все, що потрібне для операції), універсальний (в бікс вкладають все необхідне на один робочий день операційної).
Коли бікс заповнений, краї простирадла, що його вистеляє, загортають один на другий поверх білизни. До ручки кожного бікса прив’язують клейончасту етикетку, на якій зазначають вид матеріалу, дату стерилізації і прізвище особи, що проводить стерилізацію. Кришку бікса закривають, перевіряють чи відкриті бічні отвори біксів.