Отруєння

Отруєння– це патологічний стан, який виникає в результаті дії отруйної речовини на живий організм. Отрута – це чужорідна хімічна сполука, що порушує перебіг нормальних біохімічних процесів в організмі, внаслідок чого розвиваються розлади фізіологічних функцій різного ступеня: від слабких проявів інтоксикації до смертельних випадків. В даний час нараховується близько 500 токсичних речовин, що викликають гострі отруєння.

Ступінь токсичності речовини може коливатися в значних межах. В основі визначення ступеня токсичності лежать результати дослідів на тваринах. Основним показником є ЛД₅₀– доза, яка викликає в експерименті смерть 50 % піддослідних тварин. Її вимірюють в міліграмах речовини на 1 кг маси тіла людини. Розподіл токсичних речовин в організмі залежить від трьох основних факторів: шляху проникнення отрути, швидкості проникнення та виведення, а також концентрації в біологічних середовищах організму.

Токсичні речовини за практичним застосуванням поділяють:

• Промислові отрути, які використовуються на виробництві та органічні розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), барвники (анілін), хімречовини (метиловий спирт);

• Отрутохімікати, що використовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, хлорорганічні пестициди (гексахлоран), ртуть, органічні (гранозан);

• Лікарські засоби, які в залежності від токсичності ділять на три групи: список А, список Б та інші. До списку А відносяться отруйні лікарські речовини, які зберігають в окремій шафі під замком. В список Б входять сильнодіючі засоби, які зберігають окремо від інших медикаментів;

• Побутові хімікати, що використовуються у вигляді харчових додатків (оцтова кислота), засобів санітарії, особистої гігієни та косметики, засобів догляду за одягом, меблями, автомобілями тощо.

• Біологічні тваринні і рослинні отрути, які містяться в рослинах і грибах (аноніт, цикута), тваринах і комахах (змії, бджоли, скорпіони).

• Бойові отруйні речовини (зорин, іприт, фосген).

За ураженням органів та систем отрути поділяють на:

• Серцеві отрути (викликають порушення ритму і провідності серця, токсичну дистрофію міокарду). Це серцеві глікозиди (дігоксин, дигітоксин), трициклічні антидепресанти (амітриптілін), рослинні отрути (чемерин, хінін), солі барію, калію.

• Нервові отрути (викликають порушення психічної активності, токсичну кому, токсичні гіперкінези та паралічі). Сю­ди відносять психофармакологічні засоби (транк­ві­лі­за­то­­ри, снодійні), фосфорорганічні сполуки, чадний газ, похідні ізоніазиду, алкоголь.

• Печінкові отрути (викликають токсичну гепатопатію). До цієї групи належать дихлоретан, отруйні гриби (бліда поганка), феноли і альдегіди.

• Ниркові отрути (викликають токсичну нефропатію). До них відносять сполуки тяжких металів, щавлеву кислоту.

• Гематологічні отрути – анілін і його похідні, нітрити.

• Шлунково-кишкові отрути – кислоти і луги, сполуки важких металів і миш’яку.

• Легеневі отрути (викликають токсичний набряк, фіброз легень). Сюди відносяться фосген.

За шляхом проникнення отрути в організм.

• Пероральний – отрута потрапляє в організм через рот.

• Інгаляційний – отрута поступає в організм через дихальні шляхи.

• Перкутанний – поступлення отрути через незахищену шкіру.

• Ін’єкційний – виникає після ін’єкції токсичної дози лікарських препаратів.

• Порожнинний – при попаданні отрути в пряму кишку, піхву, зовнішній слуховий апарат.

За ступенями тяжкості отруєння поділяють на легкі, середньої тяжкості, тяжкі, надзвичайно тяжкі та смертельні.