Методи зупинки кровотечі

Розрізняють тимчасову та кінцеву зупинки кровотечі. Тимчасовазупинка кровотечі проводиться як невідкладна самодопомога і взаємодопомога на місці пригоди до відправлення хворого в стаціонар. Вона досягається за допомогою тампонади рани, накладання стискуючої пов’язки, пальцевого притиснення судин, накладання джгута, максимального згинання кінцівки в суглобі.

Кінцевазупинка кровотечі проводиться механічними, фізичними, хімічними чи біологічними способами. Вона вимагає певних умов та необхідних засобів, і тому повинна проводитися в лікувальному закладі.

Механічні методи зупинки кровотечі.До них відносять перев’язку судини в рані, перев’язку судини на її протязі. Ці методи найбільш ефективні, коли не вдається зупинити кровотечу в гнійній рані. Для кінцевої зупинки кровотечі з великих артерій чи вен використовують накладання судинного шва, який відновлює цілісність судинної стінки та кровотік. При значних дефектах судинної стінки використовують штучні протези чи фрагменти великої підшкірної вени хворого.

Фізичні методи зупинки кровотечі.До цих методів відносять використання високих температур, що викликає коагуляцію білка (діатермо­коагу­ля­ція). Низькі температури підсилюють спазм судин та прискорюють тромбоутворення. Продовжується розвиватися метод кріохірургії в основі якого є застосування холоду при операціях на органах, що добре кровопостачаються (мозок, печінка, нирки). Крім того, застосовують електронне випромінювання (лазерний ніж) у хворих з підвищеною кровоточивістю, або при онкологічних операціях.

Хімічні методи зупинки кровотечі.Хімічні методи зупинки кровотечі ґрунтуються на застосуванні судинозвужувальних препаратів та препаратів, які підсилюють здатність крові до згортання (адреналіну гідрохлорид 0,1 %, 10 % розчин атропіну сульфату). При невеликих поверхневих ранах і подряпинах користуються кровоспинним олівцем (розчин галуну, амонію сульфату і оксиду кальцію).

При маткових кровотечах парентерально застосовують ерготал, пітуїтрин. Для підвищення здатності крові зсідатися призначають 10 % розчин кальцію хлориду, ε-амінокапронову кислоту, дицинон, вікасол.

Біологічні методи зупинки кровотечі.До них відносять використання препаратів, отриманих з крові (тромбін, фібринова плівка, гемостатична губка). Для зупинки кровотечі з паренхіматозних органів використовують тампонаду м’язами, великим чіпцем чи фасцією.

Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах

Надання долікарської допомоги на місці пригоди полягає в тимчасовій чи попередній зупинці кровотечі за допомогою джгута, бинтів чи підручних засобів.

Накладання стискуючої пов’язки використовують для тимчасової зупинки кровотечі з пошкоджених дрібних артерій, вен, пораненнях шкіри, м’язів тощо. З цією метою найкраще використати універсальний перев’язочний пакет. Переваги цього засобу полягають у його стерильності, яка зберігається впродовж багатьох років. До складу універсального перев’язочного пакету входять дві ватно-марлеві подушечки, одна з яких нерухома, а друга за допомогою марлевої муфти може рухатися вздовж бинта. Невелика рана закривається однією подушечкою, на яку накладається друга. Якщо площа рани велика, то подушечки прикладають одну коло другої, закриваючи всю поверхню. При накладанні стискуючої пов’язки дотримуються загальних правил бинтування. При відсутності універсального перев’язочного пакету можна використовувати звичайну чисту тканину (носову хустинку, відріз простирадла тощо). Нею туго бинтують пошкоджену ділянку тіла, попередньо наклавши на рану марлю, а поверх неї – шар вати.

Підвищене положення кровоточивої ділянки сприяє зупинці невеликих венозних кровотеч. Цей метод особливо ефективний після накладання стискуючої пов’язки.

Максимальне згинання в суглобі може бути використане при кровотечі з верхньої та нижньої кінцівки. При пораненні судин передпліччя та кисті тимчасову зупинку кровотечі проводять шляхом максимального згинання і фіксації в цьому положенні ліктьового суглобу.

При кровотечі з плечової чи підключичної артерії відводять назад обидва плеча і зв’язують їх ременем чи бинтом (рис. 25). При кровотечі з стопи і гомілки максимально згинають ногу в колінному суглобі. При кровотечі з стегнової артерії згинають кінцівку в кульшовому суглобі (рис. 26). В ділянці суглобу, який максимально згинають кладуть ватно-марлевий валик. Про ефективність проведеного заходу свідчить припинення кровотечі та пульсації на периферійних артеріях.

Пальцеве притиснення артерій проводять вище місця поранення великими пальцями обох рук. Скроневу артерію притискають до виличної кістки; лицеву – до середньої третини нижньої щелепи; загальну сонну артерію – до сонного горбика на поперечному відростку VІ шийного хребця посередині внутрішнього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’язу, в середній його частині; підключичну – до І ребра в надключичній ямці ззовні від місця прикріплення грудинно-ключично-соскоподібного м’язу; пахвову – до головки плечової кістки у пахвовій ямці по передньому краю волосся; плечову – до плечової кістки в середній третині внутрішнього краю двохголового м’язу; ліктьову і променеву артерії – до відповідних кісток у дистальній третині передпліччя. При кровотечі з клубових судин – притискують до хребта кулаком черевну аорту зліва на рівні пупка. Задню великогомілкову артерію притискають до задньої поверхні медіальної кісточки; тильну артерію стопи – до заплеснових кісток у проекції І міжпальцевого проміжку.

Рис. 25. Тимчасова зупинка кровотечі з плечової чи підключичної артерії	Рис. 26. Тимчасова зупинка кровотечі з стегнової, великогомілкової і ліктьової артерій

Накладання джгута – один з найбільш ефективних способів тимчасової зупинки кровотечі. Джгут є еластичною гумовою трубкою чи паском завдовжки 1,5 метра, на одному з кінців якої є ланцюжок, а на другому – гачок. Найбільшого поширення набули еластичний гумовий джгут Есмарха і джгут-закрутка з матерії (рис. 27).

Рис. 27. Кровоспинні джгути.

Джгут накладають на пахвинну ділянку, верхню третину плеча, на передпліччя, верхню і нижню третину стегна, на гомілки вище місця поранення. Джгут слід накладати якомога ближче до рани так, щоб його добре було видно. Перед накладанням джгута попередньо шкіру захищають м’якою підкладкою. Далі джгут розтягують і накладають 1-й тур, який має бути найтугіший; наступні 2-й і 3-й тури розташовують ближче до рани після чого зав’язують чи закріплюють гачок на ланцюжку (рис. 28).

Про ефективність кровотечі свідчить зупинка кровотечі, зникнення периферійного пульсу, блідість шкірних покривів. Під джгут (обов’язково!) кладуть записку із зазначенням дати та часу його накладання. Влітку джгут дозволяється накладати до 2-х годин, взимку – до однієї години. Щогодини, а взимку через кожні 30 хвилин, джгут розслабляють на декілька хвилин для відновлення кровотоку в кінцівці, попередньо притиснувши артерію пальцями. Після цього джгут накладають трохи вище.

При накладанні джгута на ділянку верхньої третини плеча 2-3-ма турами охоплюють плече, після чого обидва кінці джгута ведуть спереду і ззаду грудної клітки і закріплюють на протилежному надпліччі.