Отруєння алкоголем

Це найчастіший вид інтоксикації організму. Смертельна доза для дорослої людини 750-1000 мл горілки. Для хронічних алкоголіків вона може бути вищою. Особливо чутливі до алкоголю діти і підлітки. Дія алкоголю спершу проявляється прискоренням пульсу, розширенням судин, поглибленим диханням, психомоторним збудженням. У тяжких випадках виникає блювання і збудження переходить у алкогольний наркоз різної стадії (сонливість, розлади координації рухів, втрата свідомості, кома).

При алкогольному отруєнні відмічаються значні розлади температурної регуляції. Тому люди у стані алкогольного сп’яніння часто переохолоджуються, відморожують кінцівки, іноді замерзають. Причиною смерті хворих з гострим алкогольним отруєнням є серцево-судинна недостатність і різке падіння артеріального тиску (колапс).

Діагноз гострого алкогольного отруєння навіть у людей без свідомості визначити неважко, оскільки завжди відмічається характерний запах з рота і від блювотних мас. На початку отруєння зіниці звужені, реакція на світло збережена. З часом зіниці розширюються, реакція на світло і нормальні рефлекси згасає, що свідчить про розвиток глибокої алкогольної коми.

Терапію гострого алкогольного отруєння розпочинають з промивання шлунка товстим зондом і видалення залишків алкоголю, який не встиг всмоктатися. Через зонд вводять сольове проносне. При падінні тонусу судин і зниженні артеріального тиску довенно вводять 1000-2000 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або 5 % розчин глюкози. Порушення дихання при алкогольній комі найчастіше зумовлене западанням кореня язика, який закриває вхід у гортань.

У цих випадках треба ввести в рот гумову трубку або накласти на кінчик язика язикотримач. При наявності в роті блювотних мас їх видаляють пальцем. В випадку глибокої алкогольної коми і пригніченні дихання проводять інтубацію трахеї і штучну вентиляцію легень.

Продукти розпаду алкоголю зумовлюють значний ацидоз. Для його компенсації довенно вводять 200-300 мл 5 % розчину гідрокарбонату натрію. Доцільно провести форсований діурез. Довенно вводять 2 мл кордіаміну. Показана симптоматична терапія.

Серед сурогатів алкоголю, які можуть призвести до алкогольної інтоксикації, найпоширенішими є метиловий спирт. Його токсична дія зумовлена блокадою ферментів і порушення окисних процесів у клітинах. Після вживання сурогатів алкоголю настає алкогольне отруєння без ознак типового сп’яніння. Через 12-24 години виникає запаморочення, різка слабкість, нудота і блювання. Порушується зір, аж до повної сліпоти, при тяжкій інтоксикації зіниці розширені, виникає колапс, задуха, ціаноз. Смерть настає від зупинки дихання і набряку мозку.

При отруєнні сурогатами алкоголю проводять промивання шлунка з активованим вугіллям і 2 % розчином карбонату натрію. Призначають етанол всередину чи довенно, підтримуючи його концентрацію у крові на рівні 0,5-1 %. Проводять форсований діурез, екстракорпоральну детоксикацію, симптоматичну терапію.

Отруєння фосфорорганічними речовинами

Фосфорорганічні сполуки (тіофос, хлорофос, метафос) застосовують в сільському господарстві для боротьби з шкідниками. Отруєння настає при вдиханні цих речовин або потраплянні їх на слизові оболонки чи в шлунок.

Найбільш частим є отруєння тіофосом. Це темно-коричнева олієподібна речовина з сильним запахом часнику, яка погано розчиняється у воді і добре – в органічних розчинниках. В сільському господарстві застосовується у вигляді 1 % порошку та 30% емульсії, які розводять водою до робочих розчинів.

Гостре отруєння фосфорорганічними сполуками характеризуються постійною наявністю прихованого періоду. При попаданні в організм тіофосу цей період триває від 15 хвилин до 2 годин. Дуже рідко прихований період триває 15-20 годин. Під час прихованого періоду поступово пригнічується активність холінестерази та накопичується ацетилхолін. Першими ознаками отруєння є різне посилення перистальтики шлунка і кишок, а також виділення секрету з носа. Посилюється виділення слини та слизу з дихальних шляхів. Це зумовлює тяжкі дихальні розлади, які поглиблюються бронхоспазмом. Заповнення бронхіального дерева різним слизом призводять до ціанозу, прискореного дихання з великою кількістю вологих хрипів у легенях. З трахеї відсмоктується, а іноді просто виливається велика кількість рідкого секрету. Клінічна картина отруєння нагадує набряк легень.

Другою причиною порушення дихання при отруєнні фосфорорганічними сполуками є параліч дихальних м’язів. Дихальні рухи стають поверхневими, здійснюються вони переважно за рахунок діафрагми. Поступово розвивається параліч діафрагми і настає повна зупинка дихання.

Смерть при гострих отруєннях фосфорорганічними сполуками завжди спричиняється асфіксією і наступною зупинкою серця. Визначається постійна і виражена тахікардія (120-130 за хвилину), різка і стійка гіпертензія, значне потовиділення, різке звуження зіниць з відсутністю реакції на світло і порушенням гостроти зору.

Характерним є і рухові порушення. Спочатку вони проявляються у вигляді корчів рухових і мімічних м’язів, іноді з різним підвищенням м’язового тонусу (розгинальна контрактура тулуба), сардонічною посмішкою тощо. Рухове збудження швидко змінюється паралічем всіх м’язів з повною втратою м’язового тонусу і зникненням периферійних рефлексів. На зміну періоду збудження приходить період глибокої коми без свідомості з пригніченням рефлексів. Тривалість коми від 2 до 20 годин, іноді – до кількох діб.

Період відновлення залежить від важкості отруєння і продовжується від кількох годин до 5-7 діб.

Щоб запобігти отруєнням, необхідно суворо дотримуватися техніки безпеки при роботі з отрутохімікатами. При інгаляційному ураженні потерпілого слід швидко винести з отруєної атмосфери, при попаданні отрути на шкіру промивати шкірні покриви та слизову оболонку очей великою кількістю води або 4 % розчину бікарбонату натрію. При поступленні отрути через травний канал, за допомогою товстого зонда промивають шлунок 4 % розчином бікарбонату натрію або великою кількістю води з карбонатом, після чого вводять сольове проносне і проводять сифонну клізму. При порушенні дихання – інтубація трахеї.

Для лікування отруєнь фосфорорганічними сполуками використовують препарати, які нейтралізують дію ацетилхоліну (холінолітики). Для цього вже на дошпитальному етапі використовують довенно атропін. При відсутності виражених підшкірних вен атропін вводять підшкірно. Добова кількість атропіну іноді сягає 50-70 мл, а в середньому вона складає 10-20 мл. Рання відміна атропіну при наявності клінічного поліпшення, але при невідновленому рівні холінестерази може спричинити смерть пацієнта.

Для лікування таких важких симптомів отруєння, як артеріальна гіпертонія, м’язові корчі, фібриляція м’язів, які не знімаються введення атропіну, необхідно провести наступні лікувальні заходи. Для зниження артеріального тиску довенно вводять 3 мл 1 % розчину дібазолу, 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину. При паралічі дихальних м’язів хворому проводять інкубацію трахеї для здійснення штучного дихання та аспірації секрету з бронхів. При лікуванні гострого отруєння тіофосом треба проводити повторні промивання шлунка з активованим вугіллям.

Якщо у хворого визначається слабке самостійне дихання або настає зупинка дихання, до приїзду бригади швидкої допомоги медична сестра проводить штучне дихання з рота до рота або з рота до носа, попередньо очистивши ротову порожнину від слизу. При транспортуванні хворого медсестра повинна мати при собі запас атропіну і шприц.