- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Ознаки зрілості та доношеності плода
Терміни “зрілість” та “доношеність” плода не завжди рівнозначні, хоча загалом доношений плід – це, водночас, зрілий плід. Доношеним прийнято називати плід народжений в період з 39-го по 41-ий тиждень вагітності. Плід вважається зрілим, якщо у нього всі органи і тканини досягли такого розвитку, за якого він може продовжувати подальше існування в позаутробних умовах.
Зрілість плода визначається за сукупністю відповідних ознак:
зріст знаходиться в межах 48-55 см (в середньому – 50 см);
маса тіла – 3200-3500 г (2600-5000 г);
груди випуклі, пупкове кільце розташовується посередині між мечоподібним паростком та лоном;
шкіра рожева, з добре розвинутою підшкірною жировою основою, сироподібна змазка є тільки у складках шкіри;
довжина волосся на голівці сягає 2 см, пушкове волосся залишається тільки на плечиках та верхній частині спинки, брови та вії розвинуті добре;
нігті заходять за кінчики пальців;
хрящі вух і носа тугі;
у хлопчиків яєчка опущені в калитку, а в дівчаток малі статеві губи і клітор прикриті великими статевими губами;
зріла дитина голосно кричить, її рухи активні, очі відкриті;
зріла новонароджена дитина добре бере материнські груди.
Токсикози вагітних
Токсикози (гестози) вагітних – це захворювання, які виникають під час вагітності і, як правило закінчуються після її закінчення. Токсикози умовно поділяють на токсикози першої половини вагітності – ранні, та другої половини –пізні.
До ранніх токсикозів відносять блювоту вагітних, слинотечу, дерматози, бронхіальну астму, тетанію вагітних, жовтяницю вагітних, гостру жовту дистрофію печінки.
До пізніх токсикозів належить водянка вагітних, нефропатія, прееклампсія, еклампсія.
Сприяючими факторами виникнення гестозів вагітності є захворювання перенесені до та під час вагітності, нервово-психічні стреси, перевтома, недосипання, неправильне харчування, порушення гігієнічного режиму. Токсикози виникають внаслідок порушення адаптації організму до нових умов, пов’язаних з вагітністю. Безпосередньою причиною розладів фізіологічних процесів адаптації можуть бути зміни, які порушують функцію рецепторного апарату матки і сприяють виникненню патологічних імпульсів, які йдуть від плідного яйця, патологічне перетворення імпульсів в ЦНС при дискоординації основних нервових процесів в корі головного мозку, ретикулярній формації, гіпоталамусі. При цьому виникають порушення нейрогуморальної регуляції, обміну речовин, функції всіх систем організму.
Блювота вагітних.Проявляється нудотою, зниженням апетиту, зміною смакових і нюхових відчуттів. Легка форма блювоти переважно не викликає погіршення загального стану вагітної. При середній тяжкості, коли блювота повторюється 10-12 разів в добу, відмічається загальна слабкість, зменшення маси тіла, зниження діурезу, втрату апетиту. Надмірна блювота – тяжке захворювання, блювота повторюється 20 разів і більше в добу, швидко настає виснаження, втрата сил, прогресує зниження маси тіла, знижується артеріальний тиск, субфебрильна температура тіла, жінка стає апатичною, подразливою.
Лікування блювоти вагітних є стаціонарним, комплексним, з забезпеченням лікувально-оздоровчого режиму. Іноді достатньо лише створення фізичного та емоційного спокою в умовах стаціонару. Для регуляції порушених взаємовідношень між корою головного мозку і підкірковими структурами використовують препарати брому і кофеїн (щоденно вводять довенно 10 мл 10 % розчину броміду натрію з 300 мг вітаміну С на 40 % розчині глюкози і підшкірно – 1 мл 10 % розчину кофеїну 1-2 рази в день). Одночасно необхідно забезпечити вагітній умови для тривалого і спокійного сну. Використовують також електросон, кисневу терапію, комплексну вітамінотерапію (А, В1, В6, В12, С, D).
Слинотеча спостерігається при блювоті вагітних, однак може бути самостійним захворюванням. Добова втрата слини може складати 1 літру і більше. При вираженій слинотечі порушується психіка і сон хворої, знижується апетит і маса тіла, іноді відмічається мацерація шкіри і слизових оболонок, виникають ознаки зневоднення.
Лікування включає в себе полоскання порожнини рота настойкою шалфею, ромашки, 1 % розчином ментолу. Сприятливий ефект має використання 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату підшкірно двічі в добу. Для попередження мацерації шкіру обличчя змащують вазеліном, цинковою маззю, пастою Лассара.
Дерматози– це захворювання шкіри, які виникають під час вагітності і зникають після її закінчення. Найбільш частим дерматозом є сверблячка. Вона може з’являтись і на початку, і в кінці вагітності, обмежуватись тільки областю піхви чи поширюватись по всьому тілу. Сверблячка часто буває виснажливою, викликає безсоння, дратівливість чи депресію. Жінкам призначають засоби, які регулюють функцію нервової системи, знижують сенсибілізацію організму (броміди, антигістамінні, препарати заліза, вітамінотерапія).
Водянка вагітниххарактеризується набряками, від’ємним діурезом, швидким зростанням маси тіла. Спочатку з’являється пастозність, потім набряки стоп і гомілок. При подальшому перебігу набряки поширюються на статеві органи, тулуб, верхні кінцівки, обличчя. Збільшення маси тіла більше 300-400 г за добу вказує на приховані набряки. Загальний стан жінки при водянці практично не порушується. Лише при масивних набряках хворі скаржаться на відчуття тяжкості, задишку, втому. Зміни зі сторони внутрішніх органів не виявляються.
Слід обмежити вживанням рідини до 700-800 мл і солі до 3-5 г в добу. При значних набряках необхідний стаціонарний режим, суворе обмеження прийому рідини до 300-400 мл на добу, розвантажувальні дні 1 раз на тиждень – сир з цукром, яблука, вітаміни. Довенно вводять 20-30 мл 40 % розчину глюкози. При виражених набряках призначають гіпотіазид в поєднанні з препаратами калію (панангін, аспаркам). Про добрі результати лікування свідчать зміни добового діурезу, зменшення маси тіла та набряків.
Нефропатія вагітних– це гестоз, який характеризується тріадою симптомів: набряками, гіпертонією, протеїнурією. Часто нефропатія виникає на фоні існуючих екстрагенітальних захворювань: гіпертонічної хвороби чи нефриту. Набряки можуть бути різко вираженими, незначними і навіть прихованими. Підвищення артеріального тиску і поява білка в сечі є є найбільш постійними симптомами нефропатії. При тяжких формах захворювання в сечі можуть з’являтись зернисті і, навіть, воскоподібні циліндри.
Розрізняють III ступені нефропатії.
І ступінь – незначні набряки, помірна гіпертонія 150/80 мм. рт. ст., білок в сечі до 1 г/л;
ІІ ступінь – виражені набряки, АТ 150/90-170/100 мм рт.ст., білок в сечі 2-3 г/л;
ІІІ ступінь – різко виражені набряки, АТ більше 170/100 мм рт.ст., білок сечі – більше 3 г/л, циліндрурія, олігурія.
Жінкам призначають молочно-рослинну дієту, один-два рази на тиждень в раціон включають відварне м’ясо і рибу. Медикаментозну терапію необхідно проводити комплексно і диференційовано в залежності від стадії захворювання та вираженості симптомів. З цією метою застосовують магнезіальну терапію за Бровкіним, яка включає дом’язове введення 20 мл 25 % розчину магнію сульфату разом з 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Ін’єкції повторюють 4 рази в добу через 4-6 годин. Потім, через 12 год перерви знову 4 рази в добу вводять 25 % розчин магнію сульфату, поступово зменшуючи дозу. Застосовують гіпотензивні препарати, спазмолітики (но-шпу, папаверин, платифілін), діуретики (фуросемід, гіпотіазид). Для профілактики гіпоксії матері і плоду важливо 2-3 рази в добу вводити довенно 50-100 мл 40 % глюкози, кокарбоксилазу 50-100 мг, вітамін С. З метою попередження гіпотрофії плоду вводять вітамін Е, вітамін В12, фолієву кислоту.
Еклампсія – це є найтяжча стадія розвитку пізнього токсикозу, яка характеризується судомами та втратою свідомості. Для клінічної картини характерними є збудження вагітної, головний біль, порушення зору. В деяких жінок виникає біль в епігастрії, нудота, блювання, пульс сповільнюється (брадикардія), шкірні покриви гіперемовані з ціанотичним відтінком.
Приступ судом при еклампсії може виникати раптово, однак він розвивається в певній послідовності:
Спочатку виникає поява дрібних фібрилярних скорочень м’язів обличчя, які переходять на верхні кінцівки. Цей етап триває 15-30 секунд і переходить в тонічні судоми м’язів всієї скелетної мускулатури. Дихання різко порушується або зовсім відсутнє, хвора втрачає свідомість, її зіниці розширюються, відмічається наростаючий ціаноз шкірних покривів і видимих слизових оболонок. Такий стан триває 15-25 секунд. Після цього впродовж 60-90 секунд тривають клонічні судоми м’язів тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. З’являється нерегулярне і хрипле дихання, виділення з рота червоного пінистого вмісту. Потім судоми припиняються і хвора впадає в стан коми, яка може бути короткочасною чи тривалою. Свідомість повертається поступово, відмічається амнезія, пацієнтка скаржиться на головний біль, загальну слабкість.
Іноді коматозний стан продовжується до нового приступу судом. Кількість таких приступів може бути від 1-2 до кількох десятків. Багаторазові і часті приступи з тривалими коматозними періодами свідчать тяжкий перебіг еклампсії і несприятливий прогноз. Після припинення судом іноді виникає аспіраційна пневмонія, порушується функція печінки і нирок. Хвора може померти від крововиливу в мозок, асфіксії, набряку легень, печінково-ниркової недостатності. Плід нерідко гине від гіпоксії.
Всі лікувальні заходи здійснюються в спеціальній палаті інтенсивної терапії під строгим контролем стану матері та плода. Тривалий лікувально-охоронний режим забезпечують шляхом використання нейролептичних (дроперідол 10 мг в 20 мл 40 % глюкози), седативних та антигістамінних засобів. Вказані препарати дозволяють викликати стан нарколепсії. Дихальна функція покращується при вкладанні вагітної на правий бік, очищенні порожнин рота і носа від слизу і слини. Зубні протези слід зняти, а між щелепами встановити роторозширювач. При порушенні дихання рекомендується проведення інтубації трахеї і штучна вентиляція легень. Показом до термінової ШВЛ є приступи еклампсії, які продовжуються, незважаючи на інтенсивну медикаментозну терапію, гостра дихальна та серцево-судинна недостатність, тривалий коматозний стан.
Для зниження артеріального тиску використовують гіпотензивні засоби (дібазол, папаверин). Детоксикаційна терапія включає глюкозо-новокаїнову суміш (200мл 20 % р-ну глюкози + 200 мл 0,5 % р-ну новокаїну + 15 ОД інсуліну), попереджуючу суміш (200 мл 20 % р-ну глюкози + 10 Од інсуліну + 2 мл АТФ + 200 мг кокарбоксилази), білкові препарати (плазма 200 мл), препарати реологічної і детоксикаційної дії (реополіглюкін, неогемодез). Для контролю за діурезом встановлюють в сечовий міхур катетер.