Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація

Штучна вентиляція легень– це вдихання повітря чи збагаченої киснем суміші в легені пацієнта, яке виконують без чи з застосуванням спеціальних засобів. Інакше кажучи, це тимчасова заміна функції зовнішнього дихання.

Штучна вентиляція легень на даний час є найбільш надійним способом лікування гострої дихальної недостатності. Розрізняють наступні методи штучної вентиляції: «рот до рота», «рот до носа», з рота в ротогорлянковий повітровід, через маску або інтубаційну трубку, за допомогою ручних дихальних апаратів, за допомогою автоматичних дихальних апаратів.

Повітря, яке видихає здорова людина містить від 16 до 18 % кисню і може застосовуватися при проведенні реанімації. Штучна вентиляція легень методом «рот до рота», «рот до носа», з рота в повітровід є найпростішою в технічному виконанні.

Найбільш поширеною є штучно вентиляція «рот до рота» (рис. 23) . Губи пацієнта накривають марлею чи носовою хустинкою. Реаніматор робить глибокий вдих, щільно притискає свої губи до губ потерпілого, затискає його ніс пальцями і швидко видихає своє повітря в дихальні шляхи хворого. Якщо повітря вдихають в ніс потерпілого, його рот повинен бути закритий. Слід відмітити, що при зупинці дихання і серцебиття проходить виражене спадання легеневої тканини. Тому вентиляція легень повинна бути достатньо потужною і адекватною. Кожне вдихання повинне займати не більше 1-2 секунд, оскільки при тривалому форсованому вдиханні повітря може попасти в шлунок. Вдихання потрібно проводити різко, і до того часу, поки грудна клітка постраждалого не почне підніматися.

Рис. 23. Проведення штучної вентиляції легень методом «рот до рота».

Незважаючи на простоту виконання та високу ефективність штучного дихання «рот до рота» чи «рот до носа», слід відмітити, що Всесвітньою асоціацією анестезіологів з 1988 року через високу небезпеку інфікування реаніматора при прямому контакті з слизовою рота чи носа постраждалого, ці методи штучної вентиляції рекомендуються тільки в випадку крайньої необхідності. Доцільніше використовувати повітроводи, лицеві маски та ін.

Етап с – підтримання кровообігу

Після повної зупинки кровообігу в міокарді впродовж 20-30 хвилин ще збережені функції автоматизму і провідності, що дозволяє відновити серцеву діяльність. Саме тому серцево-легенева реанімація повинна розпочинатися негайно, незалежно від причини смерті.

Закритий масаж серця застосовують в більшості випадків серцево-легеневої реанімації, якщо грудна клітка пацієнта не є деформована (рис. 24). Постраждалого швидко вкладають на тверду поверхню (підлога, дерев’яний щит, функціональне ліжко тощо). Реаніматор стає збоку від пацієнта таким чином, щоб його плечовий пояс знаходився над грудиною потерпілого і кладе основи долонь на нижню третину грудини. Виконують регулярні і плавні натискування на грудину з частотою 60-70 в хвилину, і з такою силою, щоб грудина провалювалася до хребта приблизно на 4-6 см. Про ефективне виконання закритого масажу серця свідчить поява пульсової хвилі на магістральних артеріях при кожному натискуванні.

Рис. 24. Закритий масаж серця

У дітей до 1 року закритий масаж проводять одним-двома пальцями, а віком 1-10 років – однією рукою.

Закритий масаж серця необхідно поєднувати з штучною вентиляцією легень. Якщо реанімаційні заходи проводить одна людина то співвідношення частоти вдихів до натискування на грудну клітку повинне бути 2 до 15. Якщо в реанімації приймають участь двоє людей, то чергують одне вдихання повітря в легені потерпілого з 4-5 натискуваннями на грудину. Не можна робити перерву більше, ніж на 5 секунд.

Зупинка кровотечі також відноситься до першого етапу реанімації, оскільки на фоні крововтрати всі реанімаційні заходи можуть бути марними.