- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Отруєння грибами
Гриби поділяються на їстівні, умовно-їстівні і отруйні. Найбільш небезпечними видами отруйних грибів є бліда поганка і мухомор. Токсичні також для людини несправжній сірі і цегляно-червоні опеньки. Бліда поганка буває жовтою, зеленою і білою. Два останні підвиди є особливо отруйні.
Отрути білої поганки – фаллоїн, фаллоїдин і амалітин є поліпептидами. Амалітин виділений у вигляді кристалічної речовини. В грибах він знаходиться у вигляді α– і β-амалітинів. Особливо токсичною є α–форма, токсична доза якої становить 0,0000025 г. Токсини грибів не знищуються при термічній обробці і не розкладаються в шлунку соляною кислотою.
Мухомори містять атропіноподібні алкалоїди мускарин та амалітин, який пошкоджує всі клітини. Особливо страждає печінка, серце, мозок.
Через декілька годин після прийому в їжу отруйних грибів з’являється біль в животі, нудота, блювання і пронос, слабкість, головний біль, головокружіння. Після отруєння блідою поганкою з другого дня відмічається підвищена температура тіла, збільшення і болючість печінки, жовтяниця, тахікардія, гіпотонія. Смерть наступає внаслідок гострої дистрофії печінки. При патологоанатомічному розтині виявляють жирове переродження печінки, нирок, серця.
При отруєнні мухоморами, крім перерахованих симптомів, можуть бути галюцинації, мускаринові судоми мускулатури, гіперсекреція слинних і бронхіальних залоз.
При підозрі на отруєння грибами, перш за все необхідно промити великою кількістю рідини шлунок і кишківник. Хворі підлягають негайній госпіталізації в стаціонар.
Кровотеча і крововтрата
Кровотеча (haemoerhagia) – витікання крові з кровоносних судин при порушенні цілості їх стінок. За походженням розрізняють травматичні кровотечі, які викликані механічним пошкодженням судинної стінки (при колотих, різаних, рубаних та інших ранах, переломах та ін.) та нетравматичні, які пов’язані з патологічними змінами судинної стінки (пухлини, запальні процеси тощо).
За часом виникнення є первинні кровотечі (виникають при пораненнях з порушенням цілості стінок судин) і вторинні (виникають через деякий час після травми чи зупинки кровотечі).
За місцем витікання крові розрізняють зовнішні (кров витікає на поверхню тіла через пошкоджену шкіру) і внутрішні (кров витікає в тканини, порожнину чи в просвіт порожнистого органу).
Накопичення крові в міжтканинних просторах називають гематомою, просочування тканин кров’ю – крововиливом. Деякі види кровотечі мають окремі назви: haematemesis (гематемезіс) – блювання кров’ю; haemoptoe (гемоптое) – кровохаркання; metrorrhahia (метрорагія) – маткова кровотеча; haematuria (гематурія) – виділення крові з сечею; haemothorax (гемоторакс) – накопичення крові в плевральній порожнині.
Крім того, кровотечі бувають артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні.
Артеріальна кровотеча виникає при пошкодженнях артерій. Ця кровотеча є найбільш небезпечною через швидку втрату крові При поранені аорти та інших великих судин (підключичної, сонної, клубової артерій) смерть наступає швидко в результаті великої крововтрати. Кров при артеріальній кровотечі має яскраво-червоне забарвлення, витікає швидко і пульсовими поштовхами. Найбільш інтенсивна кровотеча спостерігається при бокових та наскрізних пораненнях артерій.
При венозній кровотечі спостерігається витікання крові темного кольору (через низький вміст оксигенованого гемоглобіну). Кров тече з периферійного кінця вени безперервним повільним струменем. Найбільш грізним ускладненням венозних кровотеч є розвиток повітряної емболії при ушкодженнях вен шиї та легеневих вен, що може призвести до смерті хворого.
Капілярна кровотеча є однією з найлегших. Така кровотеча виникає при пошкодженнях шкіри і слизових оболонок. Вся ранова поверхня кровоточить. Капілярна кровотеча може припинитися самостійно або після накладання простої пов’язки.
Паренхіматозні кровотечі виникають при пошкодженнях паренхіматозних органів – печінки, нирок, селезінки, легень. Такі кровотечі є небезпечними через значну втрату крові. Судини паренхіматозних органів не спазмують, що затруднює самостійну зупинку кровотечі.
Кровотеча клінічно проявляється по-різному і залежить від багатьох факторів: виду нанесеної травми, характеру пошкодження судин та їхнього калібру, втрати крові тощо.
Клінічна картина кровотечі включає в себе місцеві та загальні симптоми. До місцевих відносять швидкість витікання крові, характер рани, колір крові, місце ушкодження тощо.
Загальними симптомами кровотечі є блідість шкірних покривів, поява холодного поту, запаморочення, загальна слабкість, сухість в роті, відчуття спраги. У дорослої людини загальне самопочуття не порушується при крововтраті 200-400 мл, тоді як така крововтрата у дітей є смертельною. Небезпечною для життя потерпілого є крововтрата в об’ємі 800-1200 мл. Розрізняють легкий, середній та тяжкий ступені крововтрати.
Легкий ступінь крововтратихарактеризується втратою 10-15 % циркулюючого об’єму крові. Артеріальний тиск утримується на нижній межі норми і становить 100/70-100/60 мм. рт. ст., кількість еритроцитів – 3,5×10¹²/л, гемоглобін – не менше 100 г/л. Загальний стан пацієнта при цьому ступені крововтрати особливо не погіршується, клінічні симптоми не виражені. Крововтрата поповнюється за рахунок викиду плазми і форменних елементів крові з депо.
Середній ступінь крововтратихарактеризується зменшенням об’єму циркулюючої крові на 15-20 %. Артеріальний тиск знижується до 90/60 мм.рт.ст., гемоглобін – до 80 г/л, кількість еритроцитів – до 2,5×10¹²/л. Загальний стан хворого погіршується. Виявляються загальні симптоми кровотечі. В організмі виникають пристосувальні реакції, спрямовані на підтримання артеріального тиску та газообміну. Відбувається централізація кровообігу – перерозподіл крові з селезінки, печінки, кишківника до життєво-важливих органів (мозок, легені, серце). Посилюється легенева вентиляція, яка проявляється задишкою та підвищується активність червоного кісткового мозку, що запобігає порушенню окисних процесів в організмі.
Зниження об’єму циркулюючої крові на 20-30 % супроводжується тяжким ступенем крововтрати. Артеріальний тиск знижується до 80-70 мм.рт.ст., кількість еритроцитів – нижче 2,5×10¹²/л, гемоглобін – до 60 г/л, пульс частий, ниткоподібний, інколи тяжко визначається на периферії. Загальний стан хворих тяжкий. При гострій крововтраті більше 30 % (до 2000 мл і більше) об’єму циркулюючої крові у хворих розвивається геморагічний шок. Хворі бліді, обличчя синювате, вкрите холодним липким потом. Пацієнт скаржиться на шум в голові, дзвін у вухах та задишку. Частота дихальних рухів зростає до 50 за хвилину, серцевих скорочень – до 120 і більше ударів за хвилину, артеріальний тиск знижується нижче 70 мм.рт.ст., або не визначається, порушується сечовиділення. Зростає шоковий індекс Альговера (відношення пульсу до систолічного артеріального тиску, що в нормі становить 0,5). Гостра крововтрата супроводжується судомами та порушенням дихання. При відсутності медичної допомоги хворий вмирає від паралічу дихального центру та припинення серцевої діяльності на ґрунті тяжкої серцево-легеневої недостатності.