§ 1. Готівкові розрахунки.

§ 2. Безготівкові розрахунки.

Правову основу розрахунків різних форм і видів складає досить велика кількість нормативних актів. До них, насамперед, належать ЦК (гл. 74) та ГК (ст. 341, ст.ст. 343 — 344), закони України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в інозем­ній валюті", від 6 липня 1995 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції Закону від 1 червня 2000 р.), від 28 листопада 2002 р. "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", закони "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ін. Підзаконні нормативні акти представле­ні Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (в редакції Указу від 11 травня 1999 р. № 491/99), а також численними актами Національного банку України, най­головнішими з яких є Інструкція про касові операції в банках України, затв. постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 14 серпня 2003 р. № 337, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Прав­ління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в на­ціональній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2004 р. № 110, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постано­вою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, тощо. До документів судової практики з цього питання належить оглядовий лист Вищого господарського суду України від 26 липня 2002 р. № 01-8/870 "Про деякі питання практики вирі­шення спорів, пов'язаних з розрахунками".

У найзагальнішому плані розрахунки за що-небудь — придбаний товар, виконані роботи, надані послуги тощо — можуть здійсню­ватися двома способами — за допомогою вартісного еквівалента — грошей або за допомогою інших засобів, які не передбачають пере­дачу грошових коштів. До останніх належать бартерні розрахунки, розрахунки векселями та іншими негрошовими засобами.

Зважаючи на те, що грошові кошти існують у готівковій формі — формі грошових знаків або у безготівковій формі — формі записів на рахунках у банках (див. п. 3.1 ст. З Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), розрахунки за їх допомогою мають, відповідно, 2 форми — розрахунки за готівку (готівкові) та безготів­кові розрахунки. Вибір відповідної форми розрахунків обумовлю­ється як волевиявленням сторін — учасників відповідних правовід­носин, так і приписами закону і залежить від ряду чинників — виду діяльності суб'єкта, економічної доцільності, залежності від часу, протягом якого повинна здійснитися операція, та інших, у тому числі правового статусу особи — платника і особи — одержувача грошових коштів.

Так, відповідно до ст. 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперо­вому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також роз­рахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться переважно в безготівко­вій формі, проте можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.