§ 4. Тлумачення змісту правочину

Тлумачення 'змісту правочину — це з 'ясування автентичності волі і ■ ■і «'виявлення осіб, які вчинили правочин.

Правочин — це волевиявлення, тобто дія, яка відображає внутріш­ню волю особи. Якщо волевиявлення виражене нечітко, виникає необхідність тлумачення волі сторони правочину та з'ясування засад нікого тлумачення.

Зазначені засади тлумачення правочину встановлює ст. 213 ЦК, і отра визначає: 1) суб'єкти тлумачення правочину; 2) правила і і\'мачення правочину.

Суб'єктами тлумачення правочину, передусім, є його сторона (еюрони). Це цілком природно, оскільки саме вони найкраще зна­ні іь, якою була їхня воля, що дійсно малося на увазі при укладенні правочину, і що вони збиралися висловити.

Для з'ясування змісту одностороннього правочину такого "автен- пічного" тлумачення, як правило, достатньо, і спорів у більшості випадків не виникає. Проте інші особи, інтереси яких порушує односторонній правочин, можуть звернутися до суду з позовом про захист своїх цивільних прав від порушень з боку особи, яка вчини- іа правочин і недобросовісно тлумачить його, зловживаючи своїм суб'єктивним цивільним правом (ст. 13 ЦК).

При тлумаченні дво- або багатостороннього правочину вірогід­ність розбіжностей у тлумаченні тих чи інших положень договору і набагато вищою, адже кожен з ііого учасників може мати своє бачення як власного волевиявлення, так і волевиявлення контр­агента (контрагентів) за договором. Тому у цьому разі тлумачити договір на вимогу однієї, обох або усіх сторін правочину може суд.

Правила тлумачення правочину (частини 3, 4 ст. 213 ЦК) мають іастосовуватися як при автентичному тлумаченні правочину його сторонами, так і при тлумаченні правочину судом. Але якщо при автентичному тлумаченні зазначена норма ЦК має рекомендацій­ний характер, то у випадку тлумачення змісту правочину судом іастосування норм права є обов'язковим.

Правила тлумачення правочину визначені законом за принципом "концентричних кіл", тобто, за неможливості витлумачити поло­ження договору шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення), залучаються усе нові і нові критерії пере­вірки правильності того чи іншого тлумачення умов договору.

Ця система "концентричних кіл" виглядає так:

1) при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (буквальне, граматичне тлумачення);

2. у разі, коли буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дозволяє з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (структурно-системне тлумачення);

3. якщо ні буквальне граматичне, ні структурно-системне тлу­мачення не дають можливості встановити справжню волю особи, яка вчинила правочин, використовуються будь-які обставини, що можуть допомогти з'ясувати відповідність волевиявлення дійсній волі учасника (учасників) правочину: враховуються мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин сторін, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (комплексне тлумачення).