Розділ VII спадкове право

Глава 35

Загальні положення про спадкування

§ 1. Основні категорії спадкування.

§ 2. Поняття спадкування і права на спадкування.

§ 3. Види спадкування.

§ 4. Об'єкти спадкування.

§ 5. Відкриття спадщини.

§ 6. Особливі випадки спадкування.

§ 1. Основні категорії спадкування

Спадкове право тісно пов'язане з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залиша­ється майно, яке знаходиться на праві власності та інших речових правах. Вони є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування — один зі способів набуття майнових прав, що зближує його з зобов'язальним правом. Тому спадкове право є однією з важливих підгалузей цивільного права і займає проміжне місце між речовим та зобов'язальним правом.

До основних понять спадкового права належать відповідні кате­горії, основні з яких наводяться нижче.

Спадкування— перехід майна після смерті його власника до інших суб'єктів за однією з двох підстав — за заповітом (тестамен- том) або за законом.

Спадкове право— сукупність правових норм, які визначають під­стави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб'єктів цивільного права.

Право спадкування у суб'єктивному сенсі— це право учасника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи.

Право спадкуванняу об'єктивному сенсі— сукупність правових норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові відно­сини).

Спадкодавець— людина (фізична особа), після смерті якої за­лишилося майно, стосовно якого відбувається спадкування.

Спадкоємці— учасники цивільних відносин, до яких переходить у встановленому порядку майно спадкодавця.

Спадкове майно, спадкова маса,або спадщина,— це сукупність прав і обов'язків померлого.

Наступництво при спадкуванні— перехід прав і обов'язків від одного учасника цивільних відносин до інших.

Універсальне наступництво при спадкуванні— перехід до спадко­ємців усіх прав й обов'язків спадкодавця.

Сингулярне наступництво при спадкуванні— перехід до окремих осіб лише прав спадкодавця, не обтяжених обов'язками.

Відкриття спадщини— виникнення у спадкоємців права на на­буття спадщини, яке відбувається в день смерті спадкодавця.

Набуття спадщини— її прийняття шляхом вчинення передба­чених законом дій.

Заповіт — розпорядження власника своїм майном на випадок смерті шляхом одностороннього волевиявлення (правочину), на підставі якого виникають права і обов'язки у спадкоємців.

Спадкування за законом— спадкування, що настає в порядку, встановленому законом, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спад­щини.

Черга спадкоємців за законом— визначені у законі особи, які закликаються до спадкування одночасно (на рівних засадах).

Спадкова трансмісія — перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи-спадкоємця, яка померла після відкриття спад­щини, але до її прийняття.

Спадкування за правом представлення — передача при спадкуван­ні за законом спадкової частки померлого спадкоємця зазначеним у законі особам — онукам, дідусям, бабусям тощо в разі, коли спад­коємець помер до відкриття спадщини.

Заповідальний відказ(легат) — розпорядження спадкодавця в за­повіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі — відказоодержувачу.

Фідеїкоміс(доручення совісті) — доручення спадкодавця спад­коємцю виконати щось на користь третьої особи, зроблене без дотримання спеціальних формальностей.

Спадкування за системою парантел— закликання до спадкуван­ня групи кровних родичів, яка утворюється загальним пращуром та його низхідними. Перша парантела включає самого спадкодавця та його низхідних, друга — батьків спадкодавця та їх низхідних тощо. Застосовується в законодавстві низки країн центральноєвропейської системи приватного права.

Договір про спадщину— домовленість про призначення спадко­ємця чи встановлення легату. Сторонами такого договору є спад­кодавець та спадкоємець чи третя особа (українським цивільним законодавством не передбачений). Слід відрізняти від спадкового договору.

Спадковий договір— домовленість, за якою одна сторона (на­бувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача (глава 90 ЦК).