Глава 39 Спадковий договір

§ 1. Поняття та ознаки спадкового договору.

§ 2. Сторони спадкового договору.

§ 3. Зміст спадкового договору.

§ 4, Зміна і припинення спадкового договору.

§ 1. Поняття та ознаки спадкового договору

ЦК (ст. 1302) визначення спадкового договору не містить, опи­суючи, натомість, його зміст. Згідно з цією нормою за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпо­рядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір, якому присвячена глава 90 ЦК, раніше вітчиз­няному цивільному законодавству відомий не був, у зв'язку з чим його родовід деякі вітчизняні правознавці (В. Васильченко) пов'язу­ють з римським приватним правом. Проте, класичному римському праві такі договори відомі не були, оскільки сама їх ідея супере­чить принципу свободи заповіту, властивому цій правовій системі. Тому більш логічним виглядає пов'язування появи категорії спад­кового договору з рецепцією римського права у Західній Європі, зокрема, в Німеччині, де його в такому контексті розглядали як "третю підставу права спадкування" (Д. Грімма).

Так звані "договори про спадкування" відомі цивільному праву низки європейських країн (Австрії, Німеччини, Франції, Швейцарії та ін.).

Проте, слід зазначити, що спадковий договір, передбачений ст. 1302 ЦК, за своєю суттю не є "договором про спадкування", оскільки спрямований на встановлення, передусім, не спадкових, а зобов'язальних відносин. (У зв'язку з цим варто згадати, що у вітчизняній юриспруденції вже цілком слушно зверталася увага на сумнівність розміщення його у книзі 6 ЦК¹).

Таким чином, можна зробити висновок, що спадковий договір у сенсі його визначення ст. 1302 ЦК, повністю є продуктом вітчиз­няної правової думки, чим, власне, і зумовлені його характерні ознаки та властивості.

З характеристики спадкового договору, яка міститься у ст. 1302 ЦК, випливає, що його ознаками є:

К , 2006

1) наявність домовленості сторін про особливий порядок визна­чення долі майна після смерті його власника;

2. спеціальний суб'єктний склад такої домовленості;

3. виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних — до смерті відчужувача, речових — після його смерті);

4. виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть від­чужувача;

5. поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у на­бувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужу­вача він отримує лише після смерті останнього).

§ 2. Сторони спадкового договору

Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчу- жувачем у спадковому договорі може бути тільки фізична особа.

Слід зазначити, що на відміну від заповідача, яким може бути лише дієздатна особа (ст. 1234 ЦК), відчужувачем за спадковим договором може бути також малолітня, недієздатна або обмежено дієздатна особа. Такий висновок випливає з того, що метою спадко­вого договору є відплатний перехід майна після смерті відчужувача до набувача. "Відстрочена" передача майна здійснюється в інтересах особи з неповною дієздатністю. Тому було б нелогічним і таким, що суперечить засадам цивільного законодавства (ст. З ЦК), позбав­лення недієздатного власника майна можливості використати його в своїх інтересах шляхом укладення спадкового договору.

Отже, "відчужувачем" може бути і особа, яка не має повної діє­здатності. Однак при цьому мають застосовуватися загальні прави­ла про законне представництво малолітніх та недієздатних осіб, а також про укладення правочинів неповнолітніми та іншими особа­ми з обмеженою дієздатністю (ст.ст. 68—71, 221—224, 242 ЦК).

Відчужувачами за спадковим договором можуть виступати не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із под­ружжя.

Набувачем у спадковому договорі, може бути фізична або юри­дична особа (ч. 2 ст. 1303 ЦК). При цьому фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність. Такий висновок випливає з того, що від набувача за умовами спадкового договору може вимагатися виконання різноманітних дій, у тому числі правочинів (надання матеріальної допомоги; дотримання певного ритуалу поховання, вказаного відчужувачем; виконання дій, спрямованих на досягнен­ня певної суспільно-корисної мети, тошо).

Юридична особа може бути набувачем в спадковому договорі, якщо її цивільна правосуб'єктність не обмежена спеціальним законом, судом або установчими документами.