Розділii загальні положення

Глава б Цивільні правовідносини

§ 1. Поняття цивільного правовідношення.

§ 2. Загальна характеристика суб'єктів і об'єктів цивільних право­відносин,

1. Суб'єкти цивільних правовідносин.

2. Об'єкти цивільних правовідносин.

§ 3. Зміст цивільного правовідношення.

§ 4. Види цивільних правовідносин.

§ 5. Юридичні факти і цивільні правовідносини.

1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність.

2. Класифікація юридичних фактів.

§ 1. Поняття цивільного правовідношення

Характерними ознаками правовідносин є такі:

1. вони виникають, змінюються, припиняються, поновлюються тощо на підставі правових норм, котрі їх породжують і реалізуються через них. Між цими феноменами існує причинний зв'язок;

2. саме у правовідносинах досягається мета правових норм, проявляється їхня реальна сила та ефективність. Інші суспільні відносини опосередковуються іншими (неюридичними) нормами як правило тому, що не потребують правового втручання;

3. суб'єкти правовідносин взаємно пов'язані між собою юридич­ними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язок по суті і є правовим відношенням, в межах якого праву однієї сторони кореспондує обов'язок другої і навпаки;

4. правове відношення — це завжди двосторонній зв'язок, ос­кільки, власне, норма права має характер надання права та покладення зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зобов'язує;

5. правовідносини мають вольовий характер. По-перше, тому що через норми права у них відображується державна воля або воля інших суб'єктів нормотворчості. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правове відношення не з'являється автоматично і функціонувати без волевиявлення його учасників або хоча б одного з них не може. Необхідним є вольовий акт, котрий породжує таке правове явище. Правовідносини, перш ніж з'явитися проходять через свідомість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правового відношення;

6. правовідносини охороняються державою. Інші суспільні від­носини такого захисту не мають. Звичайно, далеко не в усіх право­відносинах держава є зацікавленою (наприклад, у правовідносинах, що виникають з правопорушень), але інтерес держави полягає у розв'язанні належним чином цих соціальних ексцесів, притягненні винних осіб до відповідальності тощо. Тому захист правопорядку та законності означає і охорону правовідносин;

7. правовідносини відзначаються індивідуалізацією суб'єктів, персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не без­особовим абстрактним зв'язком, це завжди конкретний зв'язок однієї особи з іншою. Сторони, як правило, відомі, можуть бути названі, а їхні дії — скоординовані. Цього немає в інших суспільних відно­синах, котрі не настільки формалізовані та впорядковані.

З врахуванням цих ознак правове відношення з точки зору загаль­ної теорії права може бути визначене як врегульоване нормами права і таке, що забезпечується державою, вольове суспільне від­ношення, що має вияв у конкретному зв'язку між уповноваженими та зобов'язаними суб'єктами¹. Можливе також визначення право­відносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, що виникають і здійснюються на основі відповідних норм права, учас­ники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками².

Спираючись на таке розуміння суті та загальне визначення по­няття правовідносин, у найбільш простому варіанті цивільні право­відносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульовані нормами права.

Разом із тим, можливе і більш точне визначення, яке може виг­лядати так: цивільне правовідношення — це правовий зв'язок, що грунтується на нормах цивільного права, між юридично рівними учасниками цивільних відносин.

З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належить до числа найбільш складних питань теорії цивільного права. Значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфіка­ція правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами, визна­чення можливості впливу права на суспільні відносини тощо) належить до сфери не тільки приватного (цивільного) права, але має загальнотеоретичний характер. Це дозволяє не розглядати їх детально у курсі цивільного права, а обмежитися відсиланням до спеціальних робіт (О. Йоффе, Р. Халфіна) і характеристикою лише специфічних ознак та особливостей цивільних правовідносин.

' Див,: Скакун О.Ф. Теория государства и права (Энциклопедический курс). Учебник. — Харьков, 2005. — С. 568.

- Див.: Теорія держави і права. Навч. посібник / За заг. ред. СЛ. Лисенкчча, В.В. Копейчикова. - К, 2002. - С. 225.

Головными ознаками цивільного правовідношення є:

1. суб'єктний склад — учасники цивільних правовідносин є юридично рівними суб'єктами, шо в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного;

2. об'єкт — цивільні правовідносини є правовим зв'язком, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які являють інтерес для окремої (приватної) особи;

3. можливість вибору варіанту поведінки його учасниками. Такі відносини сторін складаються на засадах ініціативи учасників, їх вільного розсуду, що ґрунтується на уповноважувальному харак­тері норм цивільного законодавства. Це знаходить відображення у тому, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільних відносин є договір між ними, котрий, до того ж, може виступати як норма цивільного законодавства;

4. характер прав і обов'язків його учасників, котрі виступають як носії цивільних прав і обов'язків;

5. способи захисту суб'єктивних прав і спонукання до виконання суб'єктивних обов'язків. Захист здійснюється за допомогою спе­цифічних заходів впливу і у спеціальному (як правило, позовному) порядку;

6. підстави виникнення, припинення і трансформацій цивіль­них правовідносин, які ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права за видами, змістом і характером правових наслідків. Зокрема, цивільні права і обов'язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не лише з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, але також внаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, котрі на загальних засадах цивільного права (законодавства) наділяються і беруть на себе відповідно цивільні права і обов'язки.

Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з 3 обов'язкових елементів: і) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту.