Особливості газетних заголовків

Гребеніченко Анастасія

Юлдашева Людмила Петрівна

РОЗДІЛ 1

МЕДІАЗАГОЛОВОК ЯК СИНТЕЗ ОСНОВНОЇ ДУМКИ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТВОРУ

1. Вимоги до публіцистичних заголовків

Публіцистика, яку називають літописом сучасності, у всій повноті відображає поточну історію, звернена до злободенних проблем суспільства – політичних, соціальних, побутових, філософських тощо. Щоб переконатися в тематичній неозорості, широті публіцистики, достатньо відкрити будь-який номер газети і проглянути її заголовки.  

За визначенням, поданим у «Сучасному тлумачному словникові української мови», заголовок – назва твору або його частини, що друкується або пишеться над текстом; титул.

Г. В. Лазутіна виокремлює три типи заголовків [28]. Звертаючись до теоретичних положень дослідниці, наведемо власні приклади:

1) пряме відображення теми: «Українці стали жити краще», «Тальне святкує День міста»;

2) пряме вираження ідеї: «Усі разом – відродимо країну»;

3) опосередковане вираження ідейно-тематичного рішення за допомогою журналістського образу: «Чорний бюджет» тощо.

Вибираючи заголовки, керуються основними вимогами до публіцистичного стилю:

1. економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості;

2. відбір мовних засобів з установкою на їхню дохідливість (газета – найпоширеніший вид масової інформації);

3. використання суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів;

4. використання характерних для цього стилю мовних стереотипів, кліше;

5. жанрова різноманітність і пов’язане з цією різноманітністю стилістичне використання мовних засобів: багатозначності слова, ресурсів словотворення (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики;

6. поєднання рис публіцистичного стилю з рисами інших стилів (наукового, офіційно-ділового, літературно-художнього, розмовного), обумовлене різноманітністю тематики і жанрів;

7. використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання й вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія тощо).

У сучасній періодиці помітною є тенденція до економії мовних засобів у ході створення заголовків газетних матеріалів. Скорочення медіаназв відбувається завдяки конденсації глибокого інформаційного наповнення у невеликій кількості слів і зумовлюється необхідністю передати максимум змісту, затративши мінімум мовного матеріалу. Звідси випливає точність, влучність і лаконізм медіазаголовків.

Заголовок має привернути до себе увагу читача й певною мірою переконати його в актуальності й важливості теми й матеріалу. Є також психологічні вимоги до формулювання заголовків, при цьому застосовують навіювання й переконання.

Переконання сприймають як метод дії на свідомість особистості за допомогою звертання до власної критичної думки. «Основу методу переконання складає відбір, логічне впорядкування фактів і висновків відповідно до єдиного функціонального завдання» [4, c. 45], тобто переконання здійснюється шляхом раціонального доказу істинності.

Проблема навіювання завжди привертала увагу вчених. Інтерес до неї не зник і зараз, але «психологічна природа навіювання до кінця не з'ясована, хоча у розпорядженні сучасної науки є величезне число безперечних фактів і вчення Павлова про вищу нервову діяльність, що дає навіюванню вичерпне фізіологічне пояснення» [6, с. 56]. Проте, незважаючи на розбіжності, навіювання, зазвичай, зв'язується з некритичним сприйняттям і засвоєнням інформації.

Отже, аналіз наукової літератури доводить, що навіювання як вид діяльності здійснюється переважно з опорою на емоції, відчуття об'єкта дії, переконання ж – з опорою на його розум. У мовній дії можна використовувати як методи логічно обґрунтованого переконання, так і способи емоційної дії на аудиторію. Підвищення ефективності мовної дії спостерігається у разі, коли текст звернений не тільки до логічної сфери людського мислення, але й до сфери почуттів, тобто коли текст побудований з використанням методів і навіювання, і переконання. Змішаний тип дії є найефективнішим хоча б тому, що навіювання виявляється підкріпленим вагомими аргументами. Інколи в сучасних текстах заголовок інтригує, привертає до себе увагу, але не стосується змісту матеріалу. Такий заголовок не виконує одну з основних функцій – дати уявлення про сутність тексту. Звісно, інтрига посилює інтерес, але тут наявний обман, дезорієнтація читача. Якщо заголовок побудований на неіснуючих для представленого матеріалу зв’язках, він виявляється провокаційним, викликає у адресата інформації певне очікування, примушує його ознайомитися з матеріалом, але сподівання виявляються

невиправданими. Вважаємо, що вибір таких заголовків – не є вмотивованим, існує багато інших доречних засобів, здатних привернути увагу читача. Саме вони будуть досліджені в наступному розділі роботи.