Естетика оригінального жанру

Білокриницька Валентина

Розіна Надія Вікторівна

РОЗДІЛ 1

ЕСТЕТИКА ОРИГІНАЛЬНОГО ЖАНРУ

1.1. Різдвяне оповідання

Почнемо нашу розповідь із жанру різдвяного оповідання. Засновником жанру прийнято вважати Чарльза Діккенса, який у 1843 р. опублікував відому «Різдвяну пісню у прозі». Відтоді традиційне різдвяне оповідання набуло характерного сюжету – герої твору опиняються в стані духовної або матеріальної кризи, для вирішення якої потрібне диво, щасливий випадок.

З поширенням у літературі методу реалізму різдвяні оповідання набули соціального характеру і нерідко мали трагічний фінал: «Хлопчик у Христа на ялинці» Федора Достоєвського, «Морозенко» Панаса Мирного, «Збентежена вечеря» Олени Пчілки.

На межі століть різдвяні оповідання були дуже популярними, але поступово інтерес до них згасав. В сучасній літературі відбувається відродження цього жанру, видавництвами проводяться конкурси на найкраще різдвяне або новорічне оповідання, ці оповідання друкують у періодичних виданнях і збірниках.

Моє оповідання «Дякую...» написане до дня Святого Миколая. Це розповідь про самотню стару людину, яка в цей день отримує подарунок – бачить уві сні кохану жінку. Образ розсипаного намиста символізує плинність життя та неможливість хоч на хвилину утримати час.

Дякую…

Десь між небом і землею, де вогні поснулого міста прорізають наскрізь Площину зневірених душ, під шемріт хмар розчиняється брама перед новим непроханим гостем. Ворушаться тіні навколо старця, та шукає він лише одну, ту давно забуту та недосяжну, її голос він почує в натовпі, її очі він пізнає у мороці. Ніжно опускається на його плече примарна долоня, така сонячна і медово-гаряча; непомітно вдихнула вона в груди Гостя подих минулих весен. Розвернувся старець і зустрівся очима з кимось, чиї сліди навіки викарбувані в борознах його серця. Ці секунди були довшими, ніж всі ті буремні роки, прожиті на нікчемній Землі без проблиску надії чи мрії.

В руці старця з’явилось намисто з чорних перлів, вони сипались на землю, і несамовито він ловив їх зморшкуватими долонями, немов борючись за власне життя. І залишилась в його пучці єдина зірка-намистина. Почувся

церковний дзвін. Вітав люд Святого Миколая. Розплющив очі старець, і опали сонні сутінки з його очей.

Підійшов до вікна. Стара фотокартка в рамці. Світло і проникливо дивились на старця очі жінки, тієї жінки з його сну, невиліковного спогаду його душі.

„Дякую, Святий Миколаю”, – прошепотів старець, і гаряча сльоза скотилась по його щоці назустріч колючому снігу, назустріч Площині зневірених душ.

1.2. Шкільна драма

Це дуже старий, своєрідний жанр літератури, що виник в країнах Західної Європи. В Україні шкільна драма поширилась (через Польщу) у XVII-XVIII ст. Підготовка драм та спектаклів входила до обов’язкової програми тогочасних шкіл, бо такі твори були релігійно-повчального змісту [1, 254]. Занепала шкільна драма з початком народження постійних театрів.

Я вважаю можливим частково відродити цей жанр, але мета постановок повинна бути дещо іншою. Курс української літератури сучасної школи містить багато літературних творів, що покликані ознайомити учнів з етапами становлення української літератури. Із моменту створення цих творів пройшло немало років, і це ускладнює їх сприйняття сучасним читачем. Стиль, мова, ідея таких творів можуть здатися занадто «застарілими». Але спонукати до читання цих творів можливо за допомогою постановки на уроці невеличких п’єс-переробок силами учнів. Стисла, з динамічною дією, з повним збереженням основної ідеї, з мовою, наближеною до мови першоджерела, – така п’єса, на мою думку, підштовхне глядача до більш глибокого знайомства з твором, спростить сприйняття оригіналу.

До Вашої уваги моя п’єса «Щира любов», за мотивами повісті Г.Квітки-Основ’яненка. Вистава триває близько 7 хвилин. Для надання дії динамізму в п’єсу введено образ автора (Квітки). Хоровод дівчат і діалоги під час хороводу – гарний засіб концентрації уваги на дії. Нарешті, образ вінка пронизує всю дію, робить її емоційною, зокрема в останній сцені, коли батько з сумом притискає вінок доньки до грудей, а дівчата заводять навколо нього повільний хоровод...