Рідне гніздо

У кубельці у рідненькім

Тепленько пташині

При татові і при неньці

Весело дитині.

Всюди гарно,

Всюди славно,

Всюди добрі люди,

Краще ж, як у батька й неньки,

Вам ніде не буде...

3.3 А я не можу жити без людей

Філософія життєвої мудрості учить нас дружби ,вза’єморозуміння і колективізму. Слово „колектив” латинського походження, його первісне значення зібраний. Це група людей, які об’єднані між собою спільною діяльністю [3,c.23].

Якось я прочитала один із віршів нашої місцевої поетеси Ніни Лось.

А я не можу жити без людей

А я не можу жити без людей:

Без них так тяжко дихають легені!

З людьми іду в високому натхненні,

Несу вогонь, як гордий Прометей.

Я ним зігрію очі і вуста,

І долі: зимні, теплі і гарячі,

Я їм бажаю щастя і удачі,

І ця любов безмежна й непроста.

А я – ніхто і звуть мене ніяк.

Коли сама залишусь наодинці –

Погасну, як свіча у темній скриньці

Без іскорки добра. Не зможу так!

І на плакаті вицвілих ідей

Я напишу лиш речення одне

Таке священне і таке земне:

„А я не можу жити без людей!”

Цей вірш спонукає мене замислитись: а чи багато сьогодні у кожного з нас близьких і вірних друзів? Ні, ні! А чому? Чи часто ми над цим задумуємось? Бо не має, мабуть, у нас терпіння і сили духу дотримуватися моральних почуттів товаришування. Ось деякі з них:

• щоб зберегти друзів - треба уміти їм вибачати;

• друг- це та людина, заради якої можна забути себе;

Моя особиста позиція: цінність дружби - у відвертості, щирості взаємин. Якщо стосунки будуються на вигоді і користолюбстві, - така дружба - не має майбутнього. Ось мої поетичні міркування.

Дружба

Найпершу дружбу міряють літа.

На терезах життя найбільше правди.

Куди б не йшов ти: в лівий бік чи в правий –

Друг за тобою слідом поверта.

Відкрита дружба ділиться на всіх.

Потрібно з’їсти не один пуд солі,

Щоб зрозуміти суть своєї долі

І перейняти друзів щирий сміх.

Велика дружба – надзвичайна річ:

Вона тебе над прірвою тримає.

Якщо є друзі – крила щастя маєш,

Які тобі належить день і ніч.

В основі моєї лірики цього розділу лежить філософія діяння, руху вперед, активної життєвої позиції. Глибока переконаність у тому, що все на світі слід вимірювати за принципами честі й совісті, високої гідності, яку у жодному разі не може втратити людина – смислове ядро моєї поезії.

Розділ 4 не смійте рвати квіти-первоцвіти

Пейзажна лірика приваблює мене високим одухотворенням, красою і водночас силою впливу на читача. Зримі, легкі, знайомі і привабливі образи створюють неповторну картину, яка в суціль є „живою метафорою”.

Осінній етюд

Горобина в осені щиро запитала:

• Де ж ти, моє серденько, довго так блукала,

• Я навколо листячко все пофарбувала,

А відтак, сорочечку нову собі ткала.

• Люба горобинонько, як тобі живеться?

• Червоніють ягідки у моєму серці,

Вітер юний лагідно мене приголубить,

Не зриває листячка, бо вірненько любить.

• поглянь, моя милая, – осінь їй сказала,–

Яке тобі платтячко я нове зіткала!

• Ой спасибі, любая, за новий дарунок,

Прийми, моя сестронько, щирий поцілунок.

Над горою сонечко золотаве сходить,

Горобина красная в новім платті ходить;

У барвисте золото вбралися лісочки –

Повдягала осінь їх у нові сорочки.