Розділ 2. Тільки така…

Я вважаю себе Дитиною Літа. Один із моїх віршів має таку назву. У своїх віршах я не вихваляю себе, але й не сварю. Я просто описую себе, свій характер так, як воно є насправді.

2.1. Я особлива

Перший вірш у цій частині – це вірш «Дитина Літа». Чому так? Літом я з’явилася на світ. Тому і Дитина Літа.

Росла я поміж соняхів, в полях,

У житі грім після дощу я доганяла.

Вночі на зорі наступала в снах,

І сонячного зайчика піймала.

Вмивалась світанковою росою,

У русі коси заплітала квіти.

І підросла ну зовсім не простою,

Русява дівчина – Дитина Літа.

Цей вірш я написала весною, перед останнім дзвоником. Настрій був пречудовий, мабуть передчував канікули. Хотілося співати, танцювати, йдучи до школи. Але замість того, щоб смішити людей, я написала ось такий весняно-літній вірш.

****

Травневий день ромашками запах,

Солодкий запах заласкоче носа,

Заспівали пташечки в садах,

А я біжу собі росою боса.

Зберу букет із польових квіток,

І, дзвінко сміючись, пірну у небо,

Зроблю я сонечка малесенький ковток.

І що для щастя ще сьогодні треба?!

Ці рядочки стали гаслом для мене. Вона вважає, що краса не головне у житті. І лише красою у деяких ситуаціях не допоможеш. Тому насамперед потрібно думати про стан твого розуму, а потім уже про стан фігури.

****

Не хочу бути, як усі!

Не створюю собі я ідеалу.

Хоча комусь і поступаюся в красі,

Та все-таки досягну п’ятисталу.

Цей гумористичний вірш цілком і повністю правда. Я захоплююсь футболом і вболіваю за « Динамо», не дуже добре ставиться до команди із Донецька. Не рахуючи постійного різноголосся зі своїм однокласником, у сперечаннях з яким саме я беру гору, я найтихіша та найсмирніша фанатка.

Завзята фанатка

Хто сказав, що у футбол лише хлопці грають?

Що дівчата всі навіть правил гри не знають?

Це неправда все, брехня.

Живий доказ цьому я!

Футболом захоплююсь недавно,

Та правила вже вивчила.

Й сама граю непогано,

Байдуже, що дівчина.

Я вболіваю за «Динамо»

І зовсім не люблю «Шахтар».

В «Динамо» всі грають непогано,

А В «Шахтарі» лиш воротар.

Коли дивлюся я футбол

Й «динамівці» забили,

Кричу радісно я «ГОЛ!!!»

Й підстрибую щосили.

«УРА!!! Динамо – ЧЕМПІОН!!!».

І моя мама радо

Іде приймати «Корвалол»,

А тато каву з шоколадом.

Беру назад свої слова,

Бо ось як батьки раді!

Аж розболілась голова від атмосфери в хаті.

Та після матчу мене тато

Просив тихіше вболівати.

Ось вам і доказ, що дівчата

Також завзятії фанати!

Хто ж не хоче мати власний світ, у якому він керував би усіма процесами? Звичайно, що кожен! Я не виняток. Яким би був мій світ і щоб я там робила і розповідає вам наступна поезія:

*****

Так хочеться мені інколи жити

У світі снів, думок, надій та мрій.

І щоб ніхто не смів мене будити,

Вриватися у власний Всесвіт мій.

Сама б собі життя я планувала,

Й ніхто б мені наказувать не смів.

Увесь би день з птахами я співала

І танцювала б з громом між дощів.

Гуляла б я між маків і кульбабок,

Відкривала б тисячі нових доріг.

Лякала б в озері зелених жабок

Й стелилася б веселочка до ніг.

Я така, яка є. Я – особлива. Я – неповторна. Я – індивідуальність. А творчій людині дуже важливо зберегти свою неповторність, адже саме поетова неповторність допомагає створювати особливі, неповторні вірші, ліричні вірші з неповторними ліричними героями.