1.2. Брати наші менші

Я дуже люблю тваринок, особливо кошенят та цуценят. Адже вони такі маленькі, беззахисні та милі. Я дбаю про своїх улюбленців, адже, як казав Маленький Принц: “Ми відповідальні за того, кого приручили”. Також не обділяю своєю увагою і диких тварин. У вірші «Лисичка та вовчик» я відобразила стосунки цих двох звірів та їхню непостійність.

Кошеня

У мене є котятко миле,

З ним я граюся щоднини.

А коли лягаю спати,

Він мене береться колисати.

У цій частині вірша я виражаю свою любов до пухнастого клубочка, який кожен вечір, перед сном, муркоче мені колискову. І хоча цей віршик був написаний одним з найперших, моє ставлення до цих милих звіряток не змінилося до цього часу.

А у другій частині вірша я описую те, що не тільки граюся з котиком, але й піклуюся про нього.

А цей віршик про іншого домашнього улюбленця – песика Мухтара. У дитинстві Мухтар був найвірнішим другом – він скрізь ходив хвостиком за мною, захищав свою господиню. Та коли підріс, то довелося його посадити на ципок. Але Мухтар не ображається, він розуміє, що так потрібно і з нетерпінням чекає вечора, що побігати трішки на волі.

Песик

У мене песик є сіренький,

Лиш хвіст на кінчику чорненький.

Любить він зі мною гратись,

Любить у ставку купатись.

Любить в лузі відпочити,

Любить молочка попити.

Як вже нап’ється досхочу,

Ляже й спить він набочку.

У наступному вірші виражено взаємовідносини двох звірів. Але такі ситуації бувають не тільки між звірами, але й між людьми. Ти можеш прожити з людиною багато років, будеш думати, що ти знаєш її краще за інших, але потім виявиться, що ти її зовсім не знаєш.

Лисичка та вовчик

Живе у лісі руда лисичка,

Вона вовкові сестричка.

Разом вони підростали

Та всі труднощі долали.

Разом здобич полювали,

Поки ворогами стали.

Почались ворожі дні,

Брат з сестрою злі-презлі.

Одне на одного гарчали,

Здобич на шматочки рвали.

Та не довго так тривало,

Перемир’я ось настало.

Знову звірі подружились

Та сміялись, веселились.

Наші маленькі пухнасті друзі є також невід’ємною частиною природи, як і люди. І формування характеру людини неможливе без взаємозв’язку з братами нашими меншими. На мою думку, люди, які не люблять тварин або не мають змоги спілкуватися з ними не відчують життя у повному обсязі.