3.4. Диптих

Слово диптих походить від грецького словосполучення, що перекладається як «складений вдвоє». У давній Греції так спочатку називали дощечку, на який писали. В наш час слово диптих найчастіше вживають щодо поетичних творів. Це – два вірші, об’єднані спільною ідеєю.

Спільна ідея мого диптиху – еволюція почуття. У першому вірші закохані ще не знайомі, у них ще все у майбутньому, тому їх огортають казкові мотиви. Другий вірш про те, як зникають почуття, і тільки прискорений ритм серця нагадує герою про те, що він втратив.

I.

Коли поснуть усі на світі зорі

І схилить вії чорний небосхил,

Він вийде в ніч, духмяно-неозору,

Збирати сни неонових вітрин.

Коли затихнуть всі на світі трави,

Він ткатиме казкову пелену.

Простягне йому місяць величаво

Свій клаптик ніжно-неземного сну.

Коли завмруть усі на світі квіти,

Він лишить казку під її вікном

І піде в ніч, безтактно-непомітно,

Немов це був лише чарівний сон.

II.

Пішов.

Уже не тримає тепла

Пошерхла його долоня.

Жар її губ спалила дотла

Хмара одеколону.

Сорочка забула вже доторки рук,

Пронизана нікотином.

Слухають тихий годинника стук

Невипрасувані гардини.

Склянка забула смак свого чаю,

Випитого натщесерце.

І лише пульc її досі шукає

Мільйонами кілогерців.

Висновки

Література за тривалий час свого розвитку виробила дуже багато жанрів. Деякі з них прийнято вважати застарілими, наприклад, оду або сентиментальне різдвяне оповідання: непомірні вихваляння нам здаються нещирими, а різдвяне диво – неможливим. Довгі роки панування реалістичної школи привчили сучасну людину до думки, що література повинна бути відображенням справжнього життя.

Але треба пам’ятати, що в минулому література була справою небагатьох. Навколо невеликого гурту творців та читачів існувало життя, сповнене лише боротьби за виживання, – світ, якому гостро не вистачало краси. Звідси і піднесеність, і сентиментальність тогочасних творів, які сучасній людині важко сприймати.

Але старі жанри не втрачені для нас назавжди. Ми можемо модернізувати їх на сучасний лад, зберігаючи основне призначення або бездоганну форму. Тоді різдвяне оповідання знову буде нести людям надію, а сонет стане зручною формою для висловлення думок.

В літературній творчості завжди знайдеться місце і для нових жанрів. І нехай життя деяких з них виявиться нетривалим, вони дадуть змогу кожному автору знайти свою неповторність.

Список використаних джерел

1. Грицай М., Микитьсь В., Шолом Ф. Давня українська література. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа» – 1978. – С. 254.

2. Чуковский Корней, Собрание сочинений в 15 т., Т. 3: «Высокое искусство». – М.: Терра-Книжный клуб – 2001.

3. Журнал «Дніпро» № 5. Любов Якимчук «Від поетроніки до відеопоезії» – 2010. – С. 152.

4. Голобородько Я. Зарубіжна література в школах України, № 3 «Герта Мюллер — Банат — Україна» – 2010.

5. Словник іншомовних слів. – К.: Головна редакція УРЕ – 1974. – С. 625.

6. Лесин Василь. Літературознавчі терміни. – К.: Радянська школа – 1985. – С. 91.

7. Холшевников В. Стиховедение и поэзия. – Л.: Издательство Ленинградского университета – 1991. – С. 209-224.