1.3. Значить...

Участь у обласному семінарі молодих літераторів Черкащини ще раз переконала мене у значущості висловлювання І.Я. Франка „...творчість літературна – то не простий вплив якогось вітхнення: найшла на тебе щаслива думка, сядь, пиши і в друкарню! Се така ж поважна студія, як і праця наукова, тільки безмірно ширша, многостороння і трудна” [8,с.16].”

А ще треба самому бути гідним того, аби твоє творіння відзеркалювало тебе самого, суть твого буття, твою мораль.

Значить відбувся

Плечі підставив.

Нікого не зрадив.

Вчасно сказав –

І усміхнувся.

Тому дав раду,

Комусь пораду

Значить – відбувся.

1.4. Українська мова

„Писатель мусить поперед усього владати добре мовою свого народу і любити її понад усе [8,с.128].”

Українська мово

Наше рідна мово,

Ви її вивчайте

І не забувайте,

І в житті своєму

Завжди пам’ятайте:

В кожної людини

Кожну мить, щоднини

Є дарунок долі,

Це жадання волі

І батьківська мова-

Диво калинове.

Мово моя

Мово моя, невичерпна скарбнице,

Вічне, нев’януче слово,

Дай із глибин мені вволю напитись

Чарів твоїх барвінкових.

Мово моя, просторінь піднебесна,

Сонячна, ясна, красива!

Вірю всім серцем: назавжди воскресла,

Хай розквіта твоя сила!

Мово моя, і проста, й незбагненна,

Втілення думки людської.

Мово, ти – гордість і щастя для мене.

Як пишаюсь тобою!

1.5. Ген до мрії...

Перші паростки – ніжні і тендітні. Вони потребують дбайливого догляду, їх слід плекати і длбайливо доглядати, аби вони виросли міцними і життєдатними! А ще...потрібно берегти мрію.

Мені здається

Я без суфлера граю роль свою.

несу красу, але не задля перемоги

Крізь лабіринт загадок – ген до мрій

Важка та вірна стелиться дорога.

Уривки снів, яскравий зорепад...

Мабуть, для втіхи буде забагато.

Збігає час. Перлиною з перлин

Заблискотіло ранку пишне свято.

І манить схід малиновим крилом.

Чарує ранок поглядом магічним.

І чисту мить народження його

Мені здалося: щастя буде вічним

РОЗДІЛ 2

ПРИХИЛЮСЯ Я ГОРДО, УКЛІННО Й ВЕЛИЧНО

2.1.Праотча земля

„Пізнай свій край...себе, свій рід, свій нарід, свою землю, вклонися цьому...”, – ці мудрі пророчі слова великого філософа, подвижника Г.С.Сковороди, що пролунали понад 250 років тому, актуальні і в наш час, час створення української державності, утвердження національтної ідеї, виховання патріотичних почуттів.

Пам’ятаємо слова Володимира Великого? „И рече Володимир: „Се не добро, еже мал город около Києва. И поча ставити города по Десне и по Востри, и по Трубеже, и по Суле [5,с.1].”

Це і про наш Чорнобаївський край. „Віки відточували його, наш нарід, створюючи неповторний характер мешканців Подніпров’я і Посулля [5,с.1].” Тут гуртувались козацькі полки, не одне покоління захищало рідну землю від ворогів і перемагало.Можливо тому і невипадково саме ця земля спородила богатиря, ніким непереможеного чемпіона чемпіонів Івана Піддубного, вона дала натхнення корифею української драматургії Михайлу Старицькому і основоположнику української національної музики М.В. Лисенку, з її духовних джерел народились незбагненний поет Михайло Драй-Хмара, Іван Вирган, лауреати Державної премії ім. Т.Г. Шевченка письменник Іван Ле та народний артист Б.В. Романицький. Це батьківщина одного з наймолодших комбригів Антона Богунського (А.Шарого), першого міністра оборони УРСР В.П. Герасименка, багатьох вчених, митців, хлібодарів, що прославили наш край і Україну.

Чорнобаївський край – край пісні, народних звичаїв і традицій. Доброю традицією на Чорнобаївщині стало проведення щорічних творчих звітів територіальних громад району „На землі Чорнобаївській пісня луна, бо людьми знаменитими славна вона”, конкурс драматичних колективів, районних фестивалів:

• троїстих музик та сопілкарів „Україна-мати талантами багата”;

• народної творчості, етнографії та фольклору „Веде життєпис України до древніх мудростей джерел”;

• творчих родин „Єднаймося піснею, люба родино!”;

• авторської пісні „Червона рута”;

• „Лине пісня Наддніпрянським краєм”.

Велич і краса моєї Вітчизни - у красі її природи, у творчій праці земляків, що продовжують її квітчати, у звитяжній історії чорнобаївської землі, у її героїчному сьогоденні. Високе почуття патріотизму, доземний мій уклін, тобі, моя ненько -Україно. І так хочеться, щоб чарівні й загадкові, прості й земні поетичні образи переповнювали кожного щоднини кольоровими світами радості і гордості.