1.3. До титанів української літератури

Вірші цієї частини присвячені великим поетам України, людям з великою силою волі, незламним духом, справжнім патріотам нашої Батьківщини. Хоча життя послало їм багато випробувань, але вони не здались, не зламались, а зуміли вистояти. Вони заслуговують, щоб їх пам’ятали і говорили про них усі покоління українців.

У цьому вірші описана тяжка доля нашого славного земляка, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Це справді Людина з великої літери, непересічна особистість. Він зміг вистояти, вижити усім ворогам на зло. Дякуючи своїм вірним друзям, він став вільною людиною, пізнав смак волі. Шкода, що насолоджуватися цією такою жаданою волею довелось не довго.

До Шевченка

Важка дорога випала тобі,

Прожив ти у печалі та журбі.

Було так мало в тебе щастя й волі.

Бог дав тобі талант, та пожалів він долі.

Дитинство промайнуло в бур’янах

А рідна мама пестила лиш в снах.

Поля, гаї… Вони твоїми друзями були,

Ікару крила й силу подарувать змогли.

Пізнав ти рано тяжку життя науку,

Коли поневірявся в пана собі на муку.

Ти був народжений в невольницьких кайданах,

І кожен крок щодня залежав лиш від пана.

Та не скорився ти лихій, жорстокій долі,

Одного лиш хотів – відчути дотик волі.

Послав тобі Бог справжніх, щирих друзів,

Що не дали зламатись вольній Музі.

Куди б тебе вітри життєві не кидали.

Скрізь добрі люди у біді допомагали.

Понад усе хотів додому повернутись,

Та не судилось за життя тим мріям збутись.

Залишив українцям ти неоціненний спадок.

Запам’ятати вірші повинен кожен твій нащадок.

Тарасе, о великий мій земляче!

Твої вірші для нас – пророцтва наче!

Ми маєм знати: Батьківщина лиш одна

Україною-матір’ю зветься вона.

Цей вірш присвячено ще одній Людині з великої букви – Лесі Українці. Силі цієї жінки можна тільки позаздрити. Терплячи жахливий щоденний жахливий біль, вона займалася самоосвітою, писала твори, грала на фортепіано і жила. Жила, як усі нормальні люди. Терплячи жахливий біль, але продовжувала жити. В неї не виникало думок про самогубство, вона навпаки раділа кожному дню, що їй дарував Господь. Вона не зламалась.

«Щоб не плакать, я сміялась…» - так писала поетеса. Навіть попри нестерпні болі у ногах вона ні разу не заплакала. От на таку сильну, вольову жінку потрібно рівнятися, от на кого треба хотіти бути схожим, а не на моделей та актрис, як це роблять сучасні дівчатка-підлітки.

Леся Українка

Українкою ти себе назвала,

З цим іменем пішла в широкий світ,

Не довго йшла, спинилась, стала:

Та славлять вірші Україну на весь світ.

Коли я Лесині поезії читаю,

Радію з нею і переживаю:

Безсмертна ти, як цвіт твоїх пісень.

Я прославлятиму тебе щодень.

На формування мого характеру великий вплив мали також і великі люди нашої країни. На їхньому прикладі я побачила, що потрібно до кінця боротися, якщо ти хочеш чогось досягти. Боротися так, як це робили Тарас Шевченко, Леся Українка та багато інших.