Розділ 2 місце кохання в житті жінки

2.1.Кохання – найбільше щастя

Дуже часто у фільмах та літературі зустрічається таке поняття як «жіноче щастя». Є багато роздумів і тверджень: у чому ж полягає це щастя? Хтось вважає, що це гроші й кар’єра, хтось – це слава, але я думаю, що найбільше щастя для жінки – це кохання, справжнє, чисте й щире.

Кожна людина має свою історію кохання. Багато хто намагається осягнути та виразити глибину неймовірного уміння знаходити одне одного і кохати все життя, і навіть поза життям залишається разом назавжди. У літературі безліч творів оспівує красу почуттів закоханої пари.

Будь-яка жінка мріє після багатьох втрат, невдач нарешті знайти того єдиного, коханого, найкращого. І це необов’язково має бути принц на білому коні:

Моє життя такі ж руїни,

Як ці розбиті стіни.

І я не хочу палать під гарячим сонцем,

Чекати принца під своїм віконцем,

Замерзати під холодним зором очей

І чекати нестерпних, огидних ночей.

Я хочу кохати того, хто зрозуміє,

Хто сльози карих очей пожаліє,

Хто посмішку щиру мені подарує

І поглядом ніжним навік зачарує.

Хто у землі на краю

Зможе прокричати :«Тебе я люблю!»

Кохання – це єдина річ у житті, яка несе в собі більше, ніж одну радість. Любов сама по собі вже щастя, але разом із собою вона приносить радість найпрекраснішого й найголовнішого свята в житті жінки – весілля. Біла сукня, вельон, музика – про це в дитинстві мріють усі дівчатка й хочуть бути схожими на принцес.

Головне щастя, яке дає любов, – це щастя материнства. Немовлятко, яке жінка спочатку носить під своїм серцем, стає найріднішою людиною у твоєму житті, найкоханішою й наймилішою, адже ця дитина – це єдине ціле жінки й чоловіка, це плід їхнього кохання, їхнього союзу.

Ось чому кохання – найбільше щастя для жінки. Чоловік, який подарував це щастя, буде коханим до кінця життя, і жінка буде йому вдячна.

Дякую за те, що навчив кохати,

Чекати, бажать, пробачати,

За те, що звільнив від страждань,

Марних надій, сподівань.

Якщо тобі душа болить,

То хай весь світ тоді згорить,

Хай ріки вийдуть з берегів,

Я проклену усіх богів.

2.2. Втрачені почуття жінки

Споконвіків призначенням жінки вважалося бути берегинею: народжувати й виховувати дітей, берегти домашнє вогнище, догоджати чоловікові. Але часто вони стають залежними від своїх прагнень, захоплень і втрачають – кохання.

На жаль, у сучасному суспільстві люди сприймають світ матеріальним, а не духовним. Саме тому дуже часто сім'ї розпадаються, кохання забувається й жінки, прагнучи до тієї незалежності, яку хотіли отримати так давно, забувають, що найбільше щастя для них – це любов. І як би не старався чоловік зберегти цю любов, та бажання жінки бути самостійною, яке уже переросло в інстинкт – сильніше.

У моїх очах «люблю» ти більше не читаєш,

Тоді відпусти, навіщо тримаєш?

Ти ж знаєш: вічно не живе любов,

Як не тече у жилах вічна кров.

Ти кажеш, що дихаєш мною,

Але серце моє не б’ється з тобою,

Душа від слів твоїх не горить,

Не можу більше тебе любить!

Пробач, і так не благай,

Двері відчини, не зупиняй.

Жінки – непередбачувані істоти: то вони готові на все заради коханого, то перестають будь-що робити заради кохання й ображаються без, здавалося б, поважної на те причини. Та якщо зануритись глибше, можна побачити чого хоче жінка – це свобода, вона має бути в коханні також, а любов, на жаль, дуже часто зв’язує й не лише жінок.