Розділ 2 мовні прийоми актуалізації заголовків газетних статей

2.1. Лексико-семантичні прийоми актуалізації заголовків

Журналіст повинен виявити авторську індивідуальність у пошуку оптимальних засобів впливу, експресії для оформлення назв газетних матеріалів, адже, щоб зробити заголовок винятковим, своєрідним, слід сконцентрувати максимум змісту в мінімумі слів і подати це якомога оригінальніше.

У медіазаголовках лаконічності, інформативності, а водночас і помірної впливовості та експресивності досягають, залежно від мети і потреби за допомогою найрізноманітніших видів експресивно-емоційного обрамлення, оновлення і загострення загальномовних стандартів, сталих словосполучень, фразеологізмів, оперуючи варіюванням їхньої семантики і структури, сполучуваністю слів тощо.

Мовний вплив у сфері заголовків часто створюється шляхом використання різноманітних прийомів мовної гри. Вона широко представлена в назвах публіцистичних творів і стосується практично всіх мовленнєвих рівнів. Особливо це характерно для словотворчого, лексичного й синтаксичного рівнів. Суб’єктивний план заголовка створюється за допомогою емоційно-виразних засобів. Експресія виражається лексичними, фонетичними й граматичними засобами.

Використовуючи різноманітні прийоми, автор публіцистичних статей намагається:

• створити ефект незвичайності, нестандартності, зацікавити читача, змусити його прочитати матеріал;

• максимально наблизити заголовок до змісту тексту;

• повернути колишню виразність, додати гостроту й новизну часто вживаним у мовленні структурам.

Репертуар оцінних засобів преси надзвичайно багатий та різноманітний. Крім власне оцінної лексики, у газетно-публіцистичному жанрі у функції оцінки використовують різноманітні лексичні розряди: просторічна лексика, архаїзми, неологізми, спеціальна лексика в переносному значенні та інші («Квартрозплата»).

Актуалізація заголовка може здійснюватися на кількох рівнях. До конкретно предметних актуалізаторів належать власні назви («Відшкодовує «Оранта»», «Турботлива Таня»). Загальнопредметні охоплюють спеціальну лексику, дати, цифри, слова із загостреним соціальним «звучанням», займенники свій,наш та подібні до них («Тальному – 860», ««Майдан» про майдан. 5 років тому», «Чемпіон України – наш»).

До лексико-семантичних прийомів актуалізації заголовків також належить: використання в заголовках оказіоналізмів, архаїзмів, жаргонізмів, діалектизмів, слів просторічної лексики, слів-антонімів, оксюморона, омонімів, метафор, фразеологізмів (зокрема – трансформованих фразеологізмів), створення заголовків-парадоксів.

Ефективним типом мовної гри в газетних заголовках є створення нових слів. За аналогією до вже відомих слів автори утворюють нові, які здатні привернути особливу увагу читачів. Так виникла назва для однієї зі статей газети «Поле честі» – «Слухомань». Назва досить влучна, адже мова йде про проблеми, про які не змогли почути чиновники. Слово з’явилося за аналогією до російського «глухомань».

Особливого ефекту досягають автори шляхом уведення в заголовок архаїзмів, жаргонізмів, діалектизмів, слів просторічної лексики. У заголовках можуть траплятися слова зі зниженим стилістичним забарвленням: «Як з телепня зробити зірку?»

Цікавим прийомом є включення в заголовок антонімів та оксюморону («Розуміння нерозумних», «Німота багатослівності»). Це також дає змогу загострити увагу на протиріччях. В оксюмороні відбувається поєднання протилежних за змістом понять, які разом формують нове уявлення. Зацікавленість з’являється на основі певної неясності, що ґрунтується на поєднання протилежних понять: «Що носити, коли зняли одяг?».

Звертають увагу заголовки-парадокси, до яких часто вдаються журналісти Черкаської області. Це висловлювання, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою («Брак першого сорту», «Речі купують людей»). Уміле володіння образними засобами мови допомагає журналісту емоційно впливати на читача. Гра слів часто ґрунтується на протиставленні, зіставленні й об’єднанні змісту слів з різними значеннями, але однаковою, або подібною вимовою. У руках майстра цей прийом перетворюється у гру змістами, що збагачують наше уявлення про людину, предмет, явище. Заголовки, побудовані на основі використання омонімів та паронімів, привертають увагу: «Преса під пресом».

Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що одним зі способів досягнення лаконічності та семантичної місткості газетних заголовків є використання метафор («На гребені часу», «Вікно в природу»). Улюбленим прийомом багатьох журналістів Черкащини є використання в заголовках фразеологізмів, крилатих висловів («Яблуко розбрату», «У страху очі великі», «Очі завидющі, руки загребущі...»). Навіть незмінені, вони створюють інший значеннєвий план (двопланові заголовки), асоціативні зв’язки (подібність, протиріччя, іронічне переосмислення тощо).Автори статей у газетних заголовках дуже часто вдаються до трансформації фразеологізмів. Це видозміна стійкого словосполучення, що уможливлює досягнення комунікативно-інформаційної мети. Явище трансформації фразеологізмів суперечить тому, що фразеологізми характеризуються сталістю компонентів, які не підлягають змінам. Проте в мові ЗМІ такі модифікації стійких словосполучень є цілком умотивованими, оскільки дають змогу досягти додаткової експресії, актуалізувати фразеологізм, пристосувати його до нових суспільно-політичних подій, явищ, фактів. У такому разі трансформовані одиниці забезпечують реалізацію комунікативно-інформаційних завдань, які ставить перед собою автор журналістського матеріалу. Фразеологічний зворот у трансформованому вигляді, набуваючи нових естетико-публіцистичних властивостей, перетворюється на фразеологічний неологізм. Такий прийом зазвичай використовують із гумористичною або іронічною настановою: «Ліс рубають, мільйони летять», «Коли мовчання – не золото...». Є й інший прийом – продовження фразеологізму й нарощення його змісту за допомогою певного зауваження.

Наприклад: «З пісні слів не викинеш. Зате можна викинути музику».

Щоб додати заголовку максимально-експресивного забарвлення, публіцисти змінюють, перефразують цитати з художніх творів, висловлювання відомих літературних героїв. Іноді вони скорочують або доповнюють, а іноді вони просто вирізають окреме слово. Відома фраза з монологу шекспірівського «Гамлета» «Бути чи не бути?» використана по-різному: «Дихати чи не дихати», «Жити чи не жити».

Для газет характерна спрямованість на новизну. Саме так багато в чому реалізується експресія газетної мови. До назв публіцистичних творів усе частіше вводять іншомовну лексику, зазвичай, англійську. Іноді фрагменти англійської мови транслітеруються: «Вас іс дас, шановний пане начальнику».