42. Етнічні проблеми сучасності|сьогоденності| і культура міжетнічного спілкування

Сучасна антропологія є на противагу диффузионизму| і еволюціонізму систематичним поглядом на культуру. У сучасному німецькому суспільстві|товаристві| формується свідомість важливості пізнання чужорідних культурних явищ для повноцінного розвитку власної культурної формації. До рубежу 1990-х років в німецькій антропології назріває необхідність розвитку дослідницьких прийомів і контекстуализации| локальних культур у світовому масштабі міжкультурного порівняння.

Г. Елверт проповедывает| відмову від загострення уваги на термінах «націоналізм», «этничность|», «етнос» і здійснює перехід до вивчення взаємодії системи «Ми група – процес».

Але|та| вся більша увага антропологів зводитися до проблеми міжнаціонального спілкування. Тривале суміжне проживання різних этно-расовых| груп веде «або у витісненню однієї групи або до асиміляції її інший, сильнішою»(2, с.306(.

Етнічна ідентичність, або просто етнічність|, - це відчуття|почуття| приналежності до певної культурної традиції.

У США довгий час панувала концепція «плавильного тигля». Вважалося|лічило|, що в США іммігранти з|із| різних країн «переплавляються» в єдину (із|із| стандартизованою американською культурою) етнополітичну спільність високого ступеня|міри| інтеграції, що існує американська культура, якийсь|деякий| надорганізм, об'єднуючий представників різних народів. Дане положення|становище| можна підтвердити цілою лавою|низкою| аргументів в його користь. Існують деякі особливості мови|язика| (американський варіант англійської мови), американські ігри (бейсбол, американський футбол і так далі), є|наявний| особливості в моделях повсякденної поведінки, в будівництві жител, в їжі. Людина ідентифікує (ототожнює) себе з|із| країною, культурою (я – американець). Це інколи|іноді| набуває|придбаває| незвичних для європейців форм.

Утворенню спільних|загальних| особливостей поведінки, мотивів вчинків, психологічних рис|меж| супроводить тривале спільне|сумісне| мешкання в рамках|у рамках| одного соціального організму (країни) груп людей, що спочатку належали різним культурам. Аналогічні інтеграційні процеси йшли в колишньому Радянському Союзі|спілці|, в цьому ж напрямі|направленні| – у виробленні деякого середньоєвропейського стандарту сучасної культури – йдуть зміни в Европе. «Можна говорити і про спільні|загальні| риси|межі| загальнолюдської культури. Але|та| чи означає це повне|цілковите| усереднювання, розчинення в цьому потоці змін этнокультурных| особливостей, національної своєрідності культур (від племені фульбе| в Африці до Сіцілії в Італії)?» (1, с.174(. Навряд чи на це питання можна відповісти ствердно. Недоцільно і неправильно протиставляти дві тенденції, що існують|наявний| на сучасному світі: прагнення до інтеграції, об'єднання, створенню|створінню| метакультурных| общностей| до диференціації, збереження|зберігання| культур в їх національно-особливих формах.

Етнічна ідентичність може стати «основою ідеології і конкретних этноцентристских| рухів».

Цю тезу підтверджують і дослідження культурних процесів, що відбуваються|походять| в США, з погляду «етнічної ідентичності». Виявилося, що культура відтворюватися на новому житлі, в іншій країні (в даному випадку в США). Європейські або латиноамериканські переселенці зберегли специфічний устрій життя, мову|язик|, релігійні вірування, відтворюючи в процесі энкультурации| епічну спадщину свого народу, його історію.

На зміну пануванню теорії «плавильного тигля» прийшла теза про етнічний або культурний плюралізм, різноманіття культур у межах однієї над культури США. Важлива|поважна| роль в дослідженні культурних процесів на американському континенті належить групі психологічних антропологів, що об'єднали свої зусилля в колективній праці «Етнічна ідентичність» (1975, 1982), виданому під редакцією Дж. Де В и Л|. Романуси-росс|. У нім брали участь і такі відомі учені, як М. Мзс, Дж. Горер, Дж. Деверо, Т. Шварцман і ін.

Отже, з|із| этнопсихологическим| вивченням культури, особливо з|із| аналізом этничности|, зв'язано два явища в культурі сучасної епохи. Перш за все|передусім| це феномен національного екстремізму, спотвореної форми етнічної ідентичності. Любов до своєї культури і етнічної історії стає гіпертрофованою і перетворюється на ненависть до інших народів і культур. Абсолютизується ворожість, настороженість по відношенню до незнайомця (чужоземцеві). Зазвичай|звично| до іншого людина відноситься подвійно|двоїстий|: насторожено і з цікавістю. При нейтралізації інтересу спотворюються пізнавальні орієнтації особи|особистості|, звужується зміст|вміст| «Я». Нерідко|незрідка| це відбуватися|походити| в результаті|внаслідок| свідомого проведення компанії по створенню|створінню| образу|зображення| ворога, джерела бід|лих| і нещасть даної спільності. Цим досягається об'єднання останньої. В результаті|внаслідок| національного екстремізму розвивається гіперетнічний (терминалогия| Дж. Деверо) тип особи|особистості|. Весь зміст|вміст| «Я» зводиться до того, що є представник спільності – культурною – конфесійною, класовою. Спільність, що складається з таких індивідів, не в змозі здійснювати відтворення культури і тому деградує.

Інший аспект розвитку культури сучасності|сьогоденності| виражається|виказує| у формуванні ідеалу майбутнього на основі уявлення про минуле, що ідеалізується, і впровадження моделей поведінки останнього в життя. Це означає возращение| до «добрих, старих» часів, відродження культурних стереотипів минулого. Таке явище називається фундаменталізмом. Найяскравіше воно виявилося в кінці|наприкінці| ХІХ ст..|ст.| і початку ХХ ст.|ст.| в ісламських країнах. Його значення може зрозуміти в контексті боротьби культур-цивілізацій в сучасному геополітичному просторі|простір-час|.

48