2. Джерела і методи інвестування.

Згідно з чинним законодавством інвестиційна діяльність на території України може фінансуватися за рахунок:

1. Власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові накопичення і заощадження громадян і інш.).

2. Позикових фінансових коштів інвесторів (банківські і бюджетні кредити, облігаційні позики і др.).

3. Залучених фінансових коштів інвесторів (кошти від продажу акцій, пайові внески громадян і юридичних осіб).

4. Грошових коштів, що централізуються об'єднаннями (союзами) підприємствами у встановленому порядку.

5. Інвестиційних асигнувань з держбюджету місцевих бюджетів і позабюджетних фондів.

6. Іноземних інвестицій.

Прибуток - головна форма чистого доходу підприємства, виражаюча вартість додаткового продукту. Її величина виступає як частина грошової виручки, що складає між реалізованою ціною продукції і її повною собівартістю. Прибуток є узагальнюючим показником результатів комерційної діяльності підприємства. Після сплати податків і інших платежів з прибутку до бюджету у підприємства залишається чистий прибуток. Частину її можна направляти на капітальні вкладення виробничого і соціального характеру. Частка прибутку може використовуватися на інвестиції в складі фонду накопичення.

Другим великим джерелом фінансування є амортизаційні відрахування. Необхідність оновлення основних фондів, викликаних конкуренцією, примушує підприємство проводити прискорене списання обладнання з метою утворення накопичення для подальшого вкладення їх в інновації. Прискорена амортизація як економічний стимул інвестування здійснюється двома способами.

Перший полягає в тому, що штучно скорочуються нормативні терміни служби і, відповідно, збільшуються норми амортизації. Амортизаційні відрахування використовуються підприємствами самостійно для заміни фізично і морально застарілої техніки на нову за рахунок високих амортизаційних відрахувань знижується розмір прибутку, що підлягає оподаткуванню, а, отже, величина податку.

Другий спосіб прискореної амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених державою нормативних термінів служби основного капіталу окремим фірмам дозволяється виробляти амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з пониженням їх в подальші роки.

Цінні папери являють собою документ, підтверджуючий право власності власника на майно або грошову суму, які не можуть бути реалізовані або бути передані іншій особі без пред'явлення відповідного документа. Вони засвідчують також право володіння або відносини позики, що визначає взаємовідносини між особою, що випустила ці документи, і їх власниками. Цінні папери дають право їх власникам на отримання прибутку у вигляді дивіденду (процента), а також можливість передачі грошових і інших прав, витікаючих з цих документів, іншим особам. У фінансовій практиці до цінних паперів відносяться лише ті, які можуть бути об'єктом купівлі-продажу, а також джерелом отримання регулярного або разового прибутку.

Цінні папери діляться на дві групи:

1. Акції,

2. Облігації.

Акція - цінний папір, підтверджуючий право акціонера брати участь в роботі АТ, його прибутках розподілі залишків майна при ліквідації суспільства. Учасником ринку цінних паперів повинен стати інвестиційний інститут, який як юридична особа створюється в будь-якій організаційно правовій формі. Засновниками інвестиційних фондів можуть бути громадяни (вітчизняні, іноземні) і юридичні особи. На ринку цінних паперів як інвестиційні інститути можуть виступати банки. Вони можуть здійснювати свою діяльність на ринку цінних паперів як посередник ( фінансовий брокер), інвестиційний консультант, компанія, фонд. Діяльність фінансового брокера полягає у виконанні посередницьких функцій при купівлі, продажу цих паперів за дорученням і за рахунок клієнта на основі договору комісії або доручення.

Діяльність інвестиційного консультанта складається в наданні консультаційних послуг по випуску і обігу цінних паперів.

Функції інвестиційної компанії:

1. організація випуску цінних паперів, видача гарантій по їх розміщенню на користь третіх осіб;

2. вкладення коштів в цінні папери;

3. купівля, продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, в тому числі шляхом оголошення їх котирування (встановлення на певні цінні папери ціни продавця і ціни покупця, по яких інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати)

Інвестиційна компанія утворює свої фінансові ресурси тільки за рахунок власних коштів, емісії цінних паперів. Кошти фізичних осіб не беруть участь в утворенні грошових ресурсів інвестиційної компанії.

Інвестиційний фонд має право залучати грошові кошти населення ( на відміну від інвестиційних компаній), що дозволяє значно збільшити величину його активів, а також забезпечити більш надійний захист заощаджень населення від інфляції.

Кредит виражає економічні відносини між позичальником і кредитором в зв'язку з рухом грошей на умовах поворотності і відшкодованості.

Об'єктами банківського кредитування, капітальних вкладень юридичних і фізичних осіб можуть бути витрати по:

1. будівництву, розширенню, реконструкції об'єктів виробничого, невиробничого призначення

2. придбанню рухомого, нерухомого майна.

3. утворенню спільних підприємств

4. створенню науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей і інших об'єктів власності

5. здійснення природоохоронних заходів

Основою кредитних відносин юридичних і фізичних осіб з банком є кредитний договір, в якому передбачаються наступні умови: суми позик, що видаються, терміни і порядок їх виконання і погашення, процентні ставки і інш. Видача довгострокового кредиту на об'єкти виробничого і невиробничого призначення здійснюється при представленні позичальником наступних документів:

1. Статуту

2. балансу підприємства на останню звітну дату, завіреного податковою інспекцією

3. техніко-економічного обгрунтування

Лізинг являє собою довгострокову оренду машин, обладнання, а також споруд виробничого характеру, тобто форми інвестування. Лізингові операції діляться на два типи:

1. оперативний (всі операції, в яких витрати орендодавця, пов'язані з придбанням майна, що здається в оренду, окупаються частково протягом первинного терміну оренди)

2. фінансовий - лізинг з повною окупністю

Оперативний лізинг має наступні особливості:

• орендодавець не розраховує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від одного орендаря

• терміни оренди не передбачають повного фізичного зносу майна

• ризик від псування або утрати майна лежить на орендодавці

• по закінченні встановленого терміну майно повертається орендодавцеві, який продає його або здає в оренду іншому клієнту

До складу оперативного лізингу включається:

• рейтинг - короткострокова оренда майна від одного дня до одного року

• хайринг - середньострокова оренда ( від одного року до трьох років)

Фінансовий лізинг передбачає виплату в течії терміну оренди твердо встановленої суми орендної плати, достатньої для повної амортизації машин і обладнання, здатної забезпечити йому фіксований прибуток.

Фінансовий лізинг ділиться на:

• лізинг з обслуговуванням ( поєднання фінансового лізингу з договором підряду )

• леверідж - лізинг ( в цій операції велика частка обладнання, що здається в оренду береться в наймання у третьої сторони - інвестора)

• лізинг в пакеті ( система фінансування підприємства, при якому будівлі, споруди надаються в кредит, а обладнання здається орендареві за договором оренди)

Прямий лізинг передбачає придбання орендодавцем у підприємства - заготівника майна в інтересах орендаря.

Поворотний лізинг полягає в наданні підприємством - заготівником частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням контракту його оренди.

Лізинг істотно відрізняється від оренди. На відміну від орендаря лізингоотримувач не тільки отримує об'єкт в тривале користування. На нього покладаються традиційні обов'язки покупця, пов'язані з правом власності: оплата майна, відшкодування втрат від випадкової загибелі майна, його страхування і технічне обслуговування, а також ремонт. У разі виявлення дефектів в об'єкті лізингової операції лізингодавач вважається вільним від гарантійних зобов'язань, і всі претензії лізингоотримувач безпосередньо пред'являє постачальнику.

Фінансові ресурси лізингових компаній формуються за рахунок: внесків учасників, надходжень орендних платежів, позик банків, інш. Прибуток лізингових компаній утвориться як різниця між отриманими прибутками і витратами. Основний вигляд прибутку - орендна плата. Орендний платіж може бути встановлений незміненим на весь період лізингу або мінятися виходячи з рівня коливання позикового процента. При цьому враховується динаміка інфляції. При використанні лізингу необхідно враховувати те, що він дає тимчасове право лізингоотримувачу використати орендоване майно, що може виявитися дорожчим, ніж банківський кредит на придбання того ж обладнання.

Під податками, зборами, платежами розуміються обов'язкові безвідплатні відрахування юридичних осіб і громадян в бюджетну систему в певних законодавством розмірах і термінах. Дійовим інструментом регулювання загального обсягу податків і інвестицій є податкові пільги, що надаються окремим категоріям платників. Так, при численні податку на прибуток всі підприємства дістають право знижувати оподатковуваний видатком прибуток на суму прибутку, направлену на фінансування капітальних вкладень виробничого, невиробничого призначення, тобто на розвиток власної виробничої бази. Підприємство зі средньосписочною чисельністю до 200 чоловік має право на відстрочку податкових платежів. Для отримання кредиту підприємство укладає з податковим органом угоду, в якій визначаються умови погашення кредиту і розмір процентних ставок.

Для підприємств, де частка держвласності перевищує 25%, може бути успішно застосована форма ХОЛДИНГ, що дозволяє скоротити податкові відрахування дочірніх фірм, знизити витрати на виконання проекту, інш.

Указ Президента України надає організаційно-правовій формі такі пільги, як підтримка інвестування, в т.ч. в формі гарантій за рахунок заборгованості підприємства за результатами інвестиційних конкурсів, право взяти пакети акцій, закріплені у власності в довірче управління.