ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ У ПІДПРИЄМСТВ ПОТРЕБИ В

ПОЗИКОВИХ КОШТАХ

Загальноекономічні:

• наявність товарного виробництва;

• дія закону вартості;

• господарча самостійність підприємств.

Специфічні (залежні від діяльності підприємства)

• різниця меж споживанням і накопиченням на підприємстві;

• сезонний характер окремих виробництв;

• необхідність поповнення оборотних коштів.

Мал. 2 Характеристика причин виникнення потреби в позикових коштах

Після проведення оцінки потреби підприємства в позикових коштах, тобто встановлення необхідного розміру, з'ясовують їх вигляд, умови залучення, плануються можливі джерела погашення.

Важливе значення при визначенні ефективності структури капіталу має співвідношення позикових і власних як одні з класичних ключових показників кредитоспроможності.

Однак в сучасних умовах цей показник має обмежену застосовність. По-перше, балансова вартість власних і позикових коштів підприємства може виявитися вельми далекою від реальності, що спотворює значення показника. По-друге, внаслідок макроекономічних причин протягом тривалого періоду більшість підприємств не мала доступу до довгострокових кредитів і тому покладалася в основному на власні джерела фінансування і на нарощування кредиторської заборгованості, яка нерідко може складати до 50% підсумку балансу.

Незважаючи на перераховані обмеження, в процесі аналізу ефективності структури капіталу все ж доцільно розрахувати ряд ключових показників, головним чином для виявлення їх динаміки і оцінки відхилень від средньогалузевих значень:

Велика величина даних показників збільшує ризик. Крім ризику непогашення зобов'язань, висока частка позикових коштів може свідчити про недостатню фінансову гнучкість підприємства, про неможливість залучення додаткових позикових коштів у разі необхідності. При цьому підприємства з більш ліквідними активами і з меншим операційним ризиком можуть дозволити собі використати відносно більш високу частку позикових коштів.

Використання різних видів позикових коштів у виробничо-господарській діяльності сприяє прискоренню процесу оборотності фінансових ресурсів, збільшенню віддачі на вкладений капітал, підвищенню ефективності фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

2. Форми і види кредитів в україні

Кредит виступає опорою сучасної економіки України, невід'ємним елементом економічного розвитку.

"Кредит дають тому, хто уміє працювати, має в своєму розпорядженні відповідний інтелектуальний потенціал, сам вкладає в справу, матеріальні фінансові кошти, що є у нього, використовує інші доступні йому джерела фінансування" [Інформаційний випуск № 168, У випуску: аналіз фінансового стану фірми, Школа банкіра, 1998 р., м. Київ, стор. 16].

Надання банкам грошових коштів на термін під письмові зобов'язання клієнтів є наріжним каменем банківського бізнесу. Ці операції приносять банкам основну частку прибутку. Так, із загальної суми валових операційних прибутків по АК Укрсоцбанку за 1998 рік доводилося 52% прибутків, що формуються за рахунок процентів від виданих кредитів.

Динаміка кредитів, їх питома вага в активах банків формуються під впливом багатьох чинників як довготривалого, так і кон'юнктурного характеру. Структура кредитних операцій конкретного банку залежить від величини його активів, наявності і численності мереж відділень, складу клієнтури, спеціалізації банку і т.д.

Класифікацію кредитів можна представити по таких ознаках:

• за формами і видами;

• по суб'єктах кредитування;

• по термінах надання;

• по меті використання;

• по наявності (чи ні) забезпечення;

• по порядку і умовам надання.

Існує дві основні форми кредиту: грошова і товарна. У грошовій формі виступає банківський кредит - надання у тимчасове використання коштів суб'єктам господарювання на умовах поворотності, платності, терміновість і державний кредит - передача коштів державного бюджету в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств. У товарній формі використовується комерційний кредит - кредитні відносини між окремими підприємствами, підприємствами і фізичними особами і лізинговий кредит - об'єктом кредитних відносин в цьому випадку є майно.

Суб'єкти кредитування зумовлюються банківською системою держави. До них відносять:

-підприємства; держава; банки і спеціалізовані фінансово-кредитні інститути; міжнародні фінансово-кредитні установи.

Розділення кредитів за термінами ведеться з використанням таких тимчасових періодів:

від 1 року - короткострокові;

від 3 до 5 років - середньострокові;

понад 5 років - довгострокові.

У залежності від мети використання основними об'єктами короткострокового кредитування виступають:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

• готова продукція і товари;

• витрати майбутніх періодів;

• платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.

До об'єктів довго- і середньострокового кредитування звичайно відносять капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням прогресивної техніки і технологій.

У залежності від наявності забезпечення кредити бувають із забезпеченням і бланкові. Як забезпечення можуть виступати: нерухомість, цінні папери, товарно-матеріальні цінності, дебіторська заборгованість, права підприємств на інтелектуальну власність, землю, страхові поліси, гарантії третіх осіб.

У залежності від порядку і умов надання кредити можна об'єднати в такі групи: прямі, консорціальні, позики участі.