Коефіцієнт фінансової стабільності

Ліквідність –можливість покриття короткострокової заборгованості за рахунок оборотних активів

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Проміжний коефіцієнт ліквідності

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)

Платоспроможність –можливість виконувати обов’язки перед кредиторами і інвесторами, які мають довгострокові вкладення в підприємство

Перевищення активів над зовнішньою заборгованістю

Коефіцієнт кратності процентів (показник покриття банківських зобов’язань)

Забезпеченість оборотних активів власними джерелами – наявність власних оборотних коштів

Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами коштів

Наявність власних оборотних коштів

МАЛ. 1. Схема контролю за ліквідністю і платоспроможністю підприємства.

Значення показника «Z»	Імовірність банкрутства
до 1,80 1,81 - 2,70 2,71 - 2,99 3,00 і вище	Дуже висока Висока Можлива Дуже низька

Потрібно врахувати, що ця модель розроблялася для американських фірм і прогнози, отримані розрахунком інтегрального показника, давали точний результат. Однак, для фірм України, висновки бувають помилковими внаслідок впливу інфляції і монополізації економіки. Тому, в наших умовах виникає необхідність в коректуванні коефіцієнтів значущості окремих чинників в моделі Альтмана, або необхідно використати модель з великою кількістю чинників.

У разі настання кризи на підприємстві необхідно ухвалити рішення про подальші дії (санація або ліквідація). З цією метою проводиться санаційний аудит. Це особливий вигляд аудиту, відмінною рисою якого є проведення його після настання кризової ситуації на підприємстві. Поведінкою санаційного аудиту займаються аудиторські фірми. Метою санаційного аудиту є визначення потенційної можливості підприємства-боржника відновити свою платоспроможність. Перевіряються всі первинні документи, правильність, повнота і достовірність ведення бухгалтерського обліку, звітних даних, відповідність відображення фінансово-господарської діяльності законодавчій і нормативній базі України. Санаційний аудит включає проведення детального аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, виявлення сильних і слабих сторін підприємства, визначення глибини фінансової кризи і можливості його подолання, проводиться економіко-правова експертиза наявності у підприємства санаційної концепції. На основі отриманих даних робляться висновки про доцільність проведенні санаційних заходів або ліквідації підприємства і продажу його майна.

Для проведення детального аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства можна використати методику проведення поглибленого аналізу, затверджену Агентством з питань уникнення банкрутства підприємств 21.03.97 м., а також Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затверджене КМУ від 08.02.94 м.

Джерелами інформації для проведення експертизи фінансового становища підприємства є:

• бухгалтерський звіт підприємства;

• документи про результати інвентаризації;

• акт оцінки вартості майна підприємства;

• відомість розрахунку вартості основних фондів і нематеріальних активів;

• відомість розрахунку вартості оборотних коштів;

• розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;

• дані про наявність коштів на банківських рахунках, в тому числі валютних;

• аналіз ринків збуту і конкурентноздатність продукції;

• кадровий склад підприємства, рівень заробітної плати;

• наявність на балансі підприємства об'єктів соціальної інфраструктури;

• оцінка впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію і зайнятість в регіоні;

• матеріали маркетингових досліджень;

• дані статистики і інша необхідна інформація.

При проведенні фінансового аналізу використовуються дані за звітний рік і за 2 - 3 попередніх року. Оцінюється динаміка і структура джерел фінансових ресурсів підприємства, аналізується склад і розміщення активів підприємства, проводиться аналіз наявності і руху власних оборотних коштів, аналіз структури і руху дебіторської і кредиторської заборгованості, аналіз формування і використання прибутку.

Спочатку вивчається динаміка валюти балансу за декілька років, вивчається його структура з детальним розглядом так званих «хворих» статей: збитки; позики і позики не погашені в термін; прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість; прострочені векселі видані і отримані. Тенденція до зменшення валюти балансу говорить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

При оцінці динаміки і структури джерел фінансових ресурсів підприємства розглядається і аналізується зміна як суми всіх джерел фінансових ресурсів, так і її складових. Важливу роль при цьому має величина власних коштів підприємства, чим вище її частка в загальній сумі джерел фінансових ресурсів, тим більше фінансова незалежність підприємства від зовнішніх джерел. Для характеристики фінансової незалежності підприємства використовується коефіцієнт автономії, що показує частку власних коштів в загальній сумі джерел коштів:

Кавт = джерела власних коштів / загальна сума джерел.

Мінімальне значення коефіцієнта автономії приймається на рівні 0,5. Як показує практика, сума власних коштів повинна покривати загальну суму заборгованості підприємства. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим краще фінансове становище підприємства.

Для визначення фінансової стійкості підприємства розраховується коефіцієнт фінансової стабільності:

Кс = джерела власних коштів / джерела позикових коштів (довгострокові і короткострокові зобов'язання).

Перевищення власних коштів над позиковими означає, що підприємство володіє достатнім запасом фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Залежність підприємства від довгострокових зобов'язань показує коефіцієнт фінансового левериджу (фінансового ризику), який розраховується по формулі:

Кд.о. = довгострокові зобов'язання / джерела власних коштів.

Зростання цього коефіцієнта говорить про те, що збільшується фінансовий ризик втрати підприємством платоспроможності. У цьому випадку детально аналізуються показники позикових коштів підприємства.

При аналізі складу і розміщення активів підприємства активи вивчаються по мірі їх ліквідності, тобто швидкості їх перетворення в грошові кошти, і по участі їх у виробництві: необоротні і оборотні активи.

Якщо активів, які є в наявності в ліквідній формі недостатньо для задоволення у встановлений термін вимог кредиторів, то таке підприємство вважається неплатоспроможним. Найбільш важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття, який показує достатність оборотних коштів підприємства для погашення короткострокових зобов'язань:

Кп = (оборотні активи - витрати майбутніх періодів) / короткострокові зобов'язання

Значення коефіцієнта покриття в межах від 1 до 1,5 говорить про те, що підприємство своєчасно гасить борги; значення нижче за 1 свідчить про те, що підприємство має неліквідний баланс. У цьому випадку встановлюються причини нестачі платіжних коштів.

Зростання частки оборотних коштів свідчить про розширення виробництва, якщо він не є слідством зменшення оборотності оборотних коштів і зростання виробничих запасів (сировини, товарів, готової продукції і інш.).

При аналізі оборотних коштів підприємства вивчається правильність їх застосування і виявляється їх іммобілізація (використання оборотних коштів не за призначенням). Іммобілізація часто має місце при різкому зменшенні власних оборотних коштів і виявляється у використанні оборотних коштів на збільшення основних фондів, нематеріальних активів і фінансових довгострокових вкладень.

Важливе значення при проведенні фінансового аналізу має коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом:

Ка.л. = (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення) / короткострокові зобов'язання.

Підприємство вважається платоспроможним якщо значення цього коефіцієнта перевищує 0,2.

Крім перерахованих вище коефіцієнтів в процесі фінансового аналізу розраховуються і інші коефіцієнти, необхідні для більш повного аналізу стана підприємства яке знаходиться в кризовій ситуації.

У процесі аналізу структури і руху дебіторської і кредиторської заборгованості проводиться розшифровка заборгованості з фіксацією дати їх виникнення і суми. Зростання дебіторської заборгованості, яка утвориться внаслідок порушення порядків розрахунку, веде до відвернення власних коштів з обороту і до збільшення кредиторської заборгованості підприємства. При аналізі дебіторської заборгованості виявляють нормальну і невиправдану (заборгованість по претензіях, відшкодуванні матеріального збитку і інш.). Невиправдана дебіторська заборгованість є формою незаконного відвернення матеріальних коштів і порушення фінансової дисципліни. При аналізі кредиторської заборгованості розглядається динаміка її загальної суми, виявляється і аналізується динаміка невиправданої кредиторської заборгованості (заборгованість постачальникам по неоплачених в термін розрахункових документах). Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість особливу увагу приділяють її цільовому використанню, розмірам штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни. На основі отриманих даних робиться висновок про відносини, що склалися між підприємством і кредитуючими його банками, між підприємством і виробничими партнерами. Оцінюється можливість залучення кредиторів до санації підприємства.

У процесі санаційного аудиту також проводиться аналіз формування і використання прибутку, розглядається інвестиційна спрямованість підприємства, аналізуються витрати на виробництво. Якщо підприємство, яке знаходиться в кризовому стані, має довгострокові фінансові вкладення, то вивчається склад інвестиційних цінних паперів підприємства, дається оцінка їх ліквідності, доцільність відвернення цих коштів. Аналізуючи витрати підприємства виявляють наявність виробничих запасів що не мають відношення до виробництва продукції і даються рекомендації по подальшому їх використанню, в тому числі продажу.

Аналізуючи основні фонди особлива увага приділяється основним фондам що знаходяться в оренді, на консервації, обладнанню, яке використовується не на повну потужність, визначається можливість їх реалізації. Велике значення має прогресивність технологій, які використовуються, оскільки це грає важливу роль при залученні інвесторів у разі санації підприємства. Аналізуючи невиробничі основні фонди розглядається виконання підприємством постанови КМУ від 2.12.96 «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури».

Санаційний аудит визначає забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, оцінює кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, робить висновки про доцільність змісту якісного і кількісного складу співробітників.

Обов'язковим моментом санаційного аудиту є розгляд конкурентноздатності продукції. Для цього аналізується реалізація продукції, ринки збуту продукції, цінова політика підприємства, залежність підприємства від монополізації в галузі, розглядаються причини недостатньої конкурентноздатності продукції підприємства.

На основі виведення при проведенні санаційного аудиту приймається рішення про санацію або ліквідацію підприємства, що знаходиться в кризовій ситуації. При наявності у підприємства висококваліфікованого персоналу, ринків збуту продукції, реальних можливостей для залучення фінансових ресурсів санаторів, підприємство може відновити свою платоспроможність і ухвалюється рішення про його санацію. У іншому випадку підприємство підлягає ліквідації.