§ 3. Конституційно-правові інститути

Для досягнення правового результату недостатньо наявності однієї правове норми, а необхідна їх сукупність для регулювання відповідної сфери суспільни відносин. Тому норми будь-якої галузі права поділяються за правовими інстн тутами.

Конституційно-правові інститути — це відповідна система норм консти туційного права, які регулюють однорідні і взаємозв'язані суспільні відносини, щ складають відносно самостійну групу.

До конституційно-правових належать такі інститути, як основи конституційног ладу України, основи правового статусу людини і громадянина, виборче право ( об'єктивному розумінні), народне представництво, конституційний контроль, дер жавно-територіальний устрій, інститут президентства та ін.

Існують прості та складні інститути. Наприклад, інститут виборчого прав включає такі інститути як виборче право (в суб'єктивному розумінні), виборчи процес. Останній містить у собі ряд стадій (призначення виборів, висунення канди датів у депутати, голосування, підрахунок голосів і визначення результатів виборів До інституту основ правового статусу людини і громадянина як складного конститу ційно-правового інституту належать прості: інститут громадянства України; інсти тут основних прав і свобод громадян України, іноземців; інститут основних обов'яз ків та інші.

До простих конституційно-правових інститутів можна віднести інститут депу татського запиту, інститут імпічменту Президента України.

На сучасному етапі відбувається процес формування інституту основ консти туційного ладу, який об'єднує норми, що забезпечують суверенітет Українськоп народу, систему поділу влади і взаємодії її гілок, пріоритет прав людини на^ державою, політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність.

Конституційно-правові інститути об'єднують норми як Конституції України, таї і поточного законодавства, тобто норми, які мають різну юридичну силу. Нормі конституційних інститутів різняться між собою за територією дії, ступеней визначеності і чіткості правових приписів, призначенням у механізмі правовогс регулювання та за іншими ознаками.

При застосуванні конституційно-правової норми є необхідним визначення ї належності до того чи іншого правового інституту, оскільки не в кожній правовії нормі виявляються властивості, які притаманні конституційно-правовому інститутові в цілому, а ці властивості інституту слід враховувати, щоб правильне зрозуміти механізм реалізації окремої норми.

У зв'язку з тим, що галузь права — це не просто сукупність норм, і між нормами існують складні системні зв'язки, а жодна конституційно-правова норма не діє ізольовано від інших, то важливо відзначити особливості конституційно-правових інститутів. Виявити зв'язки між конституційно-правовими нормами — означає зрозуміти механізм конституційно-правового регулювання суспільних відносин.

Конституційно-правові інститути між собою суттєво відрізняються. Специфічним є інститут основ конституційного ладу України, який об'єднує норми, що закріплюють основи суспільного і державного ладу. Його норми впливають на

16

суспільні відносини шляхом закріплення основ устрою суспільства і держави. Вони, як правило, не породжують конкретних правовідносин, але визначають головні гюлітико-правові принципи, сутність правового впливу на всі сфери суспільного життя, адресовані всім суб'єктам конституційно-правових відносин, мають конституційну форму вияву і є здебільшого нормами-принципами, нормами-завдан-нями, нормами- дефініціями, нормами-цілями. Норми даного правового інституту є основними для всіх інших інститутів конституційного права України, мають велике значення для всього конституційно-правового регулювання в нашій країні.

Свої особливості має інститут основ правового статусу особи і громадянина, норми якого впливають на суспільні відносини шляхом визнання державою прав людини і громадянина. На конституційному рівні встановлюється система гарантій здійснення основних прав і свобод громадян. У ст. 8 Конституції України закріплено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, і звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Разом з цим реалізація конституційних прав громадян веде до виникнення конкретних правовідносин (трудових, сімейних тощо) і відповідно обумовлює одночасне застосування норм інших галузей права України.

Норми конституційно-правового інституту, які визначають систему, структуру, форми і методи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, в основному є нормами прямої дії, реалізуються в конкретних правовідносинах. Суб'єктами цих правовідносин є органи держави, зв'язок між якими ґрунтується на владі і підкоренні, чіткій визначеності компетенції різних гілок влади.

Інститут, який об'єднує норми, пов'язані з територіальним устроєм України, має особливості, що обумовлюються специфікою правового статусу суб'єктів цих державно-правових відносин, оскільки у складі України є Автономна Республіка Крим. Це конституційні норми, які містять положення про те, що територія України є єдиною, неподільною, недоторканною, цілісною, і будь-які зміни території і державних кордонів України без згоди народу України не дозволяються, що Автономна Республіка Крим є складовою частиною України і самостійно вирішує питання, віднесені до її відання. Даний конституційно-правовий інститут набуває дедалі більшої ваги у політико-правовому аспекті у зв'язку з визначенням правового статусу Автономної Республіки Крим, статусу областей.

У межах конституційного права як провідної галузі права України з часом є можливим формування таких важливих підгалузей права, як парламентське право, муніципальне право, виборче право.