§ 1. Загальна характеристика статусу органів виконавчої влади

До прийняття Конституції України 1996 року органи виконавчої влади становили, по суті, єдину систему органів державної влади нарівні з представницькими органами — радами народних депутатів, незважаючи на їхню істотну відмінність від останніх з функціонально-структурного погляду. З визнанням прийнятою 18 липи 1990 року Декларацією про державний суверенітет України принципу поділу владі закріпленням у Конституції України положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а також, що органи кожної з цих гілок влади здійснюють свої повноваження у встановленні Конституцією України межах і відповідно до законів України, відбулися суттєві зміни у статусі органів виконавчої влади. Змінилися навіть поняття цих органів, які раніш іменувалися як «виконавчі і розпорядчі органи», або «органи державного управління». Конституція України 1996 р. замінила поняття «органи державного управління» поняттям «виконавча влада» й «органи виконавчої влади».

Така зміна понять не є випадковою, а має глибокий соціальний зміст. Вона випливає з історичних змін, що відбуваються сьогодні у самій сутності української державності, багатьох трансформацій в організації та функціонуванні державної влади і, насамперед, з орієнтації нашої країни на побудову демократичної, соціальної, правової держави, переведення економічних відносин на ринкові рейки. Все це обумовлює природу певних еволюційних процесів, що відбуваються в нашій державі, змінюється сутність її діяльності, яка наповнюється новим змістом, виникають нові державні структури, способи і засоби, що забезпечують виконання суттєво змінених функцій держави.

З набуттям Україною державного суверенітету, а згодом — проголошення її самостійності І НЄЗаіІСЖЙОСТ\ СШО ШЖ5ШИШ формування нового демократичного політико-правового режиму (верховенства права), який спирається на принцип поділу влади, народовладдя, на пріоритет прав і свобод людини, що вимагало відмови від анахронічних командно-адміністративних форм і методів державного управління та переходу до нових за своєю сутністю правових форм. Саме такі форми і методи діяльності мають бути властиві виконавчим органам, головними ознаками яких є те, що вони діють на підставі і на виконання законів. Організовувати реалізацію прийнятих законів — основний обов'язок, що покладається на органи виконавчої влади.

Ці органи є невід'ємною складовою частиною владного механізму держави, завдяки якому здійснюється значний обсяг державних функцій. Вони відрізняються від інших органів держави (законодавчих і судових) саме своїм призначенням, змістом своєї діяльності і методами роботи, їх основне завдання — здійснювати підзаконну організаційно-управлінську, виконавчо-розпорядчу діяльність. Об'єктами управління у процесі здійснення законовиконавчої діяльності є, насамперед,

238

^господарська, соціально-культурна й адміністративно-політична сфери. Виконуючи свої завдання і функції, органи виконавчої влади діють від імені держави, для чого їх наділено державно-владними повноваженнями. Вони не тільки проводять у життя вимоги законів, указів Президента України та інших правових актів, але й самі мають право видавати у межах визначеної їм компетенції акти управління, які є І обов'язковими для тих, кому вони адресовані, і вживати заходів щодо забезпечення реалізації вимог цих актів. Державно-владні повноваження є невід'ємною ознакою кожного державного органу. Без них орган держави втратив би свою специфіку, не ' зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити своє призначення у механізмі держави. Обсяг і характер державно-владних повноважень визначається, виходячи з місця і ролі, що їх має той чи інший орган у загальній системі органів, які здійснюють державну владу.

Державні органи виконавчої влади знаходяться на бюджетному фінансуванні і є юридичними особами, тобто мають цивільну правоздатність. Діючи у межах своєї компетенції, вони користуються відносною юридичною самостійністю, їх взаємодія із законодавчими (представницькими) і судовими органами здійснюється у різноманітних організаційних формах, таких, як представництво, погоджувальні комісії, взаємоінформація тощо. Будучи визначеними в Конституції України як самостійний вид державних органів, вони як такі відрізняються від виконавчих органів системи місцевого самоврядування, а також виконавчих органів комерційних і некомерційних організацій та громадських об'єднань.

Кожний державний орган виконавчої влади має визначену нормативним актом компетенцію, внутрішню структуру, територіальний масштаб діяльності, має свою сферу, що іменується «предметом відання». Орган складається в основному з державних службовців, між якими розподіл посадових обов'язків закріплюється нормативними актами, а кожен із них має відповідати встановленим вимогам щодо рівня професійної підготовки, стажу і досвіду роботи тощо. Державні службовці обіймають посади і виконують свої функції у відповідності із законодавством про державну службу.

Для кожного державного органу виконавчої влади затверджується штатний розпис, в якому йдеться про перелік структурних підрозділів, найменування і кількість посад з визначеними посадовими окладами. Адміністративна та інша правоздатність і дієздатність органів виконавчої влади виникає одночасно з їх утворенням і визначенням компетенції, а припиняється з їх ліквідацією.

Функціонування виконавчої гілки державної влади забезпечується діяльністю системи виконавчих органів, що мають вертикальний зв'язок між супідрядними органами виконавчої влади на підставі розподілу компетенції між ними. Правовий статус органів виконавчої влади як суб'єктів адміністративних та інших правовідносин визначається відповідними нормативними актами.

Система органів виконавчої влади, їх правовий статус регулюються Конституцією України (розділ VI), а також законами України, указами Президента України. До системи органів виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, місцеві органи виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі.

239