§ 3. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України — це єдиний орган конституційної юрисдикції з Україні, функціонально уповноважений щодо здійснення конституційного контролю.

Зі світової практики відомо, що оцінка конституційності законів та інших нормативно-правових актів здійснюється конституційними судами в порядку попереднього (превентивного) або подальшого (репресивного) конституційного контролю.

Превентивний характерний для органів конституційного нагляду (квазісудови органів) (Франція та ін.). Превентивний конституційний контроль має низку переваг: по-перше, він дозволяє оперативно запобігати порушенням конституційної законності; по-друге, зберігає престиж законодавця, що неможливо в межах репресивного контролю, коли конституційний суд приймає рішення про неконституційність закону і, отже, скасовує його. Тим самим фіксується конституційна помилка чи навіть конституційне правопорушення законодавця; по-третє, дає можливість уникнути тих негативних наслідків, що можуть виникати після визнання на основі подальшого контролю неконституційності закону, чинного вже тривалий час.

Як свідчить аналіз конституцій і законодавства про судовий конституційний контроль та досвід діяльності конституційних судів, актами, що належать до превентивного конституційного контролю, можуть бути: проекти будь-яких законів (Австрія, Білорусь, Угорщина, Німеччина, Іспанія, Польща, Португалія, Румунія, Туреччина); проекти особливих видів законів — законів про поправки до конституцій, конституційні, органічні закони тощо (Іспанія, Італія, Молдова, Румунія, Туреччина); закони, що стосуються міжнародних договорів (Вірменія, Угорщина, Грузія, Португалія, Молдова); регламенти палат парламенту (Вірменія, Білорусь, Угорщина, Португалія, Румунія); підзаконні акти органів державної влади, місцевого самоврядування (Польща).

Своєрідність Франції порівняно з іншими державами полягає в тому, що тут конституційний контроль здійснюється тільки у попередньому порядку, отже, е квазісудовим. Це знайшло своє відображення і в назві органу, що його здійснює (Конституційна Рада).

Конституційний Суд України в порядку попереднього контролю згідно зі ст. 151 Конституції дає висновки за зверненнями Президента України або Кабінету Міністрів про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість. У ст. 159 Конституції йдеться про те, що законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Подальший (репресивний) конституційний контроль більш відповідає природі органів конституційного правосуддя, які призначені для розгляду спорів як незалежних від законодавчої та виконавчої влади органів.

264

Подальший (репресивний) конституційний контроль — це перевірка відповідності конституції законів та інших нормативних правових актів, які набрали чинності. Він здійснюється у більшості держав як з давніми демократичними традиціями, так і в державах молодої демократії, які дедалі ширше позбуваються спадщини тоталітаризму.

Світовій практиці відомі нормативні акти, які є предметом подальшого конституційного контролю. Це закони, які вносять поправки до конституції. У даному випадку конституційний суд є гарантом захисту конституції навіть від парламенту. Це означає, як справедливо зазначає Г. Штайнбергер1, що парламент у своїх діях вважається обмеженим конституцією, і конституція, у свою чергу, обмежує перегляд конституційних норм парламентом; конституційні, органічні та схожі з ними закони, тобто ті, які конституція спеціально виділяє за предметом >егулювання й особливим порядком прийняття; закони, що прийняті на всенародному референдумі; регламенти парламентів, їх палат; закони про ратифікацію міжнародних договорів; закони, що прийняті до набрання чинності новою конституцією; закони суб'єктів федеративної держави; підзаконні акти.

Як видно з аналізу конституцій і законодавства про конституційний контроль та практики діяльності конституційних судів, об'єктами, що підлягають подальшому (репресивному) контролю, можуть бути практично всі види нормативно-правових актів. Однак це недоцільно. При цьому необхідно враховувати, що законодавче розширення повноважень конституційного суду не може бути довільним і необмеженим. Юрисдикція конституційного суду має певні межі, обумовлені, його юридичною природою та призначенням як судового органу конституційного контролю, його цілями та завданнями; по-друге, спрямованістю його повноважень на вирішення конституційно-правових питань і конфліктів; по-третє необхідністю розмежування юрисдикції між різними судовими органами.

Слід також враховувати, що крім конституційного суду, конституційний контроль може здійснюватися й іншими судовими органами, наприклад судами загальної юрисдикції. Отже, повинен існувати раціональний розподіл компетенції між ними у сфері оцінки конституційності законів та інших нормативно-правових актів.

Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України та офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Згідно з Конституцією України (ст. ст. 150, 151), Законом «Про Конституційний Суд України» (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду України належить прийняття рішень у справах щодо:

— конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

— відповідності чинних міжнародних договорів України Конституції України;

— додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

1 Див.: Штайнбергер Г. Модели конституционной юрисдикции. — Издание Совета ЕвропьІ, 1994. — С. 3.

265

— офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У деяких країнах світу способи визначення компетенції органів конституційного контролю залежать від форми здійснення конституційного правосуддя. Наприкла за американської форми конституційне правосуддя не виділяється із загального правосуддя. У таких країнах законодавство не визначає спеціального переліку конституційних справ. Конституційні питання можуть бути в цивільних, кримінальних адміністративних справах, і розглядаються вони судами загальної юрисдикції в загальному порядку. У деяких країнах, що застосовують модифіковану американську форму конституційного правосуддя, на законодавчому рівні закріплюється компетенція верховних судів у галузі конституційного правосуддя з певних питань: конституційності законів, захисту конституційних прав і свобод, тлумачення конституції, контролю за проведенням виборів, у федеративних державах -вирішення спорів між федерацією та її суб'єктами. У країнах, де існують спеціалізовані органи конституційного правосуддя, їх діяльність обмежується лише вирішенням конституційно-правових питань.

До повноважень Конституційного Суду України не належить питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Витрати учасників конституційного провадження відшкодовуються з бюджетних коштів за рішенням Конституційного Суду України.

Конституційне подання або конституційне звернення надсилається до Конституційного Суду України без справляння державного мита. Якщо неодноразове направлення конституційного подання, конституційного звернення з того самого питання, що вже розглядалось у Конституційному Суді України, є зловживанням правом, Конституційний Суд України після ухвалення рішення про відмову V відкритті провадження у справі може прийняти рішення про стягнення з суб'єкта права на конституційне подання, конституційне звернення державного мита у розмірі, встановленому законом.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи окремих частин є їх невідповідність Конституції України: порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

До повноважень судді Конституційного Суду України віднесено здійснення попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, участь у розгляді справ.

На стадії підготовки питання до розгляду суддя здійснює попереднє вивчення переданих йому конституційних подань, звернень, вивчає нормативно-правові акти, що стосуються поставлених у зверненні питань, практику застосування цих актів, документальне і казуальне тлумачення. Такий порядок регулюється лише Регламентом Конституційного Суду України, хоч має бути закріплений у законі. На цій стадії суддя вирішує питання про витребування від суб'єктів конституційного подання, конституційного звернення додаткових матеріалів, документів, якщо їх

266

недостатньо для прийняття відповідного рішення. Необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються для розгляду Колегією суддів І Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, суддя має право 1 витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра І України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів 1 влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових і осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та І інших об'єднань громадян, окремих громадян.

Ухилення від пояснень або відмова у наданні документів, матеріалів, інформації судді тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з законом.

Суддя Конституційного Суду України не може висловлювати' свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді, до прийняття рішення чи підготовки висновку.

Повноваження судді Конституційного Суду та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені навіть при запровадженні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

У Конституції України і Законі України «Про Конституційний Суд України» встановлено лише основні права судді, однак детально його правове становище не врегульовано. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про Конституційний Суд України» статус суддів визначається також законами України про статус суддів. У статті 4 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року із змінами і доповненнями зазначено, що ним визначається статус суддів Верховного Суду України, Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських суддів, районних (міських) суддів, арбітражних та військових суддів, а статус суддів Конституційного Суду України визначається Законом України «Про Конституційний Суд України».

У Законі України «Про Конституційний Суд України» не передбачено підстав для відводу суддів. Цю прогалину необхідно усунути, внести до нього відповідні зміни.

Слушними є підстави, виписані для відводу у § 18 Закону «Про федеральний Конституційний Суд Німеччини». Суддя федерального Конституційного Суду усувається від виконання обов'язків, якщо він: 1) заінтересований у результатах справи, перебуває або перебував у шлюбі з кимось з його учасників, є родичем або свояком до другого коліна по боковій лінії або 2) брав участь у розгляді даної справи згідно зі своїми службовими чи професійними обов'язками1.

З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й висновки. Рішення він приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Закон України про Конституційний Суд встановлює такі правила, що висновки Конституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних

1 Савенко М. Статус судді Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. • . №2(4). —С. 54-61.

• 1998.

267

договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Раді: для надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання конституційної процедурі: розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Судді Конститу цінного Суду не мають права утримуватися від голосування. Рішення й висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, як: голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюють, про що прямо говориться в рішеннях Суду. Окрема думка судді Конституційного Суду, який підписав рішення чи висновок, викладається ним у письмовій формі п додається до рішення чи висновку Конституційного Суду. Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після її підписання.

Рішення й висновки Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню (п. 6 ст. 66 Закону України «Про Конституційний Суд України»). Бонне обов'язковими до виконання. Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.

У разі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки у забезпеченні виконання рішення, додержання висновку, має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду. Невиконання їх рішень та недодержання висновків тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Цікаво, що в країнах з американською формою правосуддя рішення судів загальної юрисдикції є обов'язковими лише для сторін у конкретній справі при перевірці конституційності правового акта. Визнання акта неконституційним у цьому випадку не тягне за собою його скасування, це може зробити лише орган, який його прийняв1.

У країнах з європейською формою конституційного правосуддя рішення органів конституційної юрисдикції про визнання правового акта неконституційним скасовує його і є обов'язковим для всіх державних органів, фізичних і юридичних осіб. Однак у деяких країнах (Австрія, Польща, Словаччина) рішення органів конституційного правосуддя про неконституційність законів не є остаточними. Ці рішення повинні подаватись на затвердження до парламенту, який кваліфікованою більшістю може відхилити рішення органу конституційної юрисдикції (Іспанія). В

1 Гольдман Р., Лентовска 3., Франковски С. Верховини суд США. Право й свободи граждан. — М: Бета, 1988. — С. 15-38.

268

інших — парламент або президент мають право відкладального вето стосовно рішень органів конституційного правосуддя, які можуть подолати вето при повторному розгляді кваліфікованою більшістю голосів їх членів1.

З метою усунення можливості повторного прийняття парламентом закону, визнаного неконституційним, Закон про Конституційний Суд Російської Федерації встановлює норму, згідно з якою юридична сила постанови Конституційного Суду Російської Федерації про визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта (ст. 79).

Важливе значення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність нормативний акт, визнаний органом конституційного правосуддя неконституційним. У зарубіжних країнах існує кілька варіантів законодавчого вирішення даного питання. В одних країнах нормативний акт визнається нечинним з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції (Австрія, Польща, Словаччина та ін.). В інших — з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя.

Так, у ст. 152 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» підкреслюється, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України, або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, прийняття або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

У ряді держав конституційні суди можуть визнати неконституційним не лише той акт, що оспорюється, але й акт, на якому він заснований. Так, якщо Конституційний Суд Німеччини, розглядаючи конституційну скаргу на рішення органу виконавчої влади або суду, визнає, що акт, який оспорюється, заснований на не відповідному закону акті, він зобов'язаний визнати і його неконституційним та таким, що не має юридичної сили. В Іспанії в таких випадках палата Конституційного Суду, яка розглядає справу, повинна передати питання про перевірку конституційності закону на пленарне засідання. І тільки на пленарному засіданні Конституційний Суд своїм рішенням може визнати даний закон неконституційним.

Не порушуючи перевірку конституційності закону або підзаконного акта за власною ініціативою, конституційні суди в деяких державах можуть включити їх до числа тих, що перевіряються, якщо без звернення до таких актів неможна винести рішення, а 'їх конституційність викликає у суду сумнів. Конституційний Суд Австрії, наприклад, зобов'язаний оцінити відповідність Конституції закону, який повинен слугувати підставою для його рішення, якщо конституційність цього закону викликає у суду сумнів. На практиці Конституційний Суд, вивчаючи звернення, сам відбирає ті закони, які можуть бути предметом перевірки щодо конституційності.

Боботов В. С. Конституционная юстиция. — М., 1994. — С. 62-95.

269

Закон про Конституційний Суд України регулює підстави для відкриття нового провадження у справі. Згідно зі ст. 68 Закону Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі за умови виявлення нових обставин, які не були предметом його розгляду, але існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку.