3. Несправності гальмівної системи та способи їх усунення

Водій при виїзді на лінію повинен пам’ятати, що гальма це одна з систем, що забезпечує надійність керування автомобілем.

До несправності гальм, що виникають у процесі експлуатації автомобіля відносяться слабка дія гальм (хоча б навіть одного з них), неодночасність їх дії, погане розгальмування коліс чи їх заклинювання.

Слабодіючі гальма не дають можливості своєчасної зупинки автомобіля у звичайних умовах, а при ускладненій ситуації є причиною дорожньо-транспортних пригод. Неодночасність дії гальм не дозволяє своєчасно зупинити автомобіль та призводить до заносу автомобіля при його рухові. Погане розгальмування коліс викликає перегрівання гальмівних барабанів, швидке зношення гальмівних накладок і, як наслідок слабку дію гальм.

Причиною слабкої дії гальм може бути негерметичність системи пневматичного приводу, порушення регулювання приводу та гальмівних механізмів, зношення чи замаслювання накладок, гальмівних колодок та барабанів, нестача повітря у гальмівній системі через погану роботу компресору.

Негерметичність у з'єднаннях виявляють за зниженням тиску повітря при непрацюючому двигуні. При різкому повному натисканні на педаль гальма

тиск у балонах дещо знизиться (верхня шкала манометра), а тиск у гальмівних камерах (нижня шкала манометра) повинен стати рівним тиску в балонах. Після цього не повинно бути помітного руху стрілок манометру поки натиснена педаль. Подальше зниження тиску свідчить про порушення герметичності у пневматичній системі.

При вільному положенні гальмівної педалі падіння тиску не повинне бути більше 0,5 кг/см² на протязі 30 хвилин.

Відтік повітря вираховують на слух за допомогою мильного розчину, яким змочують можливі нещільності у з'єднанні.

Перед виїздом (початком руху) необхідно впевнитись, що тиск у системі не нижче 4,5 кг/см². Під час руху тиск у системі повинен бути 6-7 кг/см². Можна допускати тільки короткочасне зниження тиску при частих повторних гальмуваннях.

Підвищення тиску вище 7,7 кгс/см² вказує на несправність регулятора тиснучи розвантажувального пристрою: підвищення тиску більше 10 кгс/см² вказує на несправність запобіжного клапану. У цьому випадку необхідно зразу ж виправити несправність.

Регулювання пневматичного приводу гальм

Необхідно перевірити регулювання пневматичного приводу гальм та хід штоків гальмівних камер.

Тиск повітря у пневматичному приводі робочих гальм необхідно регулювати у слідуючому порядку.

При роботі двигуна на холостому ходу необхідно підняти тиск повітря у пневматичній системі до 7,3-7,7 кгс/см². Потім натиснути на педаль гальм. При прикладанні до кінця педалі зусилля 20-30 кгс тиск повітря у гальмівних камерах повинен зрівнятись з тиском повітря у балонах і показники манометру повинні бути однаковими. При цьому кінець педалі не повинен доходити до підлоги на 10-30 мм.

Якщо педаль впирається у підлогу чи відстань не відповідає вказаній, то необхідно відрегулювати величину ходу педалі гальм, змінюючи довжину тяги.

Якщо привід гальмівного крану відрегульований правильно, то при наявності стисненого повітря у повітряних балонах вільних хід кінця гальмівної педалі повинен бути 40-60 мм.

Крім того, необхідно перевірити та відрегулювати тиск повітря у з'єднувальній головці пневматичного виводу для керування гальмами причепу. Для цього необхідно приєднати манометр до з'єднувальної головки і відкрити роз'єднувальний кран. У розгальмованому стані цей манометр показує тиск 4,8-5,3 кгс/см². Якщо показники манометру не відповідають вказаному, то необхідно виконати регулювання секції крану, що керує гальмами причепу.

Регулювання слід проводити у слідуючому порядку: зняти корпус важелів гальмівного крану, послабити контргайку і, обертаючи направляючу штоку, встановити тиск повітря, що подається у магістраль причепу у межах 4,8-5,3 кгс/см². Потім слід загвинтити контргайку і поставити на місце корпус важелів.

При плавному натисканні на педаль гальм тиск за манометром, що підключений до з'єднувальної головки, повинен плавно зменшуватись і дійти до нуля при повному натисканні на педаль.

Перевіряти гальмівну систему необхідно при закритому крані керування тиском системи регулювання тиску повітря в шинах.

Регулювання колісного гальма за допомогою черв’яка гальмівної камери.

Підняти домкратом коліно, що регулюється перевірити чи вільно воно обертається.

1. Обертати черв’як гальмівної камери регулювального колеса проти часової стрілки до тих пір поки колесо загальмується.

2. Повернути черв’як гальмівної камери за часовою стрілкою так, щоб колесо вільно оберталось від штовхання рукою.

3. Перевірити дію колісного гальма: колесо, яке обертається при натисканні на гальмівну педаль повинно різко загальмуватись, а рух штоків гальмівних камер повинен бути в межах 15-25 мм.

4. Повертаючи ексцентрики в одну і другу сторони, зцентрувати колодки, забезпечивши суцільне притискання їх до гальмівного барабану. Притискання колодок перевірити щупом через вікно у гальмівному барабані на відстані 20-30 мм від зовнішніх кінців накладок. Щуп 0,1 мм не повинен проходити вздовж усієї ширини накладки. Відстань між гальмівними барабанами і колодками приблизно рівна: у роз'єднувального кулака - 0,4 мм, у осей колодки - 0,2 мм .

Регулювання ручного гальма

При збільшенні ходу важеля ручного гальма, що вказує на збільшення відстані між колодками та барабанами, необхідно регулювати ручні гальма.

Стоянкові гальма регулюють шляхом зміни довжини поздовжньої тяги за допомогою вилки та створюють таке положення, щоб після приєднання тяги до важеля, повне гальмування необхідне при переміщенні стопорної защіпки на 2-6 зубків сектору, а при повертанні важеля у попередній стан барабан вільно обертався б, не зачіплюючи за колодки гальм.

Якщо вкорочена до межі тяга не забезпечує гальмування при переміщенні стопорної защіпки на шість зубків сектора, то необхідно переплести палець до якого приєднані нижній кінець штанги у слідуючий отвір регулювального важеля гальм. Після цього слід провести регулювання стоянкових гальм, як вказано вище.