Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сторінка 1.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
980.36 Кб
Скачать

§ 3. Суд і судочинство на Запорозькій Січі

На Запорожжі склалася своєрідна судова система. Військова старшина виконувала не лише адміністративні, а й судові функції. Так,

Сторінка 165:

Запорозька Січ 165

кошовий отаман був верховним суддею, військовий суддя, який здійснював основні судові функції, передавав йому вирішення складних справ. Суд кошового отамана був судом першої інстанції для військової старшини, а судом другої інстанції була військова рада. Військовий осавул виконував функції слідчого і слідкував за виконанням вироків.

Курінні отамани та паланкові полковники також виконували судові функції в межах куреня та паланки, але справи про тяжкі злочини вони передавали військовому судді та кошовому.

Найтяжчим злочином у козаків було вбивство свого товариша. За це карали на смерть; інколи навіть закопували живим у землю разом з покійником. До тяжких злочинів відносились: нанесення побоїв козакові, крадіжки, гомосексуалізм, або "содомський гріх", дезертирство, насилля в християнських селах, пияцтво під час походу, приведення на Січ жінки, грубе поводження з начальством. Слід зазначити, що вироки на Запорожжі були дрке суворими. Якщо в інших країнах за крадіжку могли оштрафувати чи посадити до в'язниці, то тут відрубували голову, в кращому випадку — руку. На смерть карали за пияцтво, дезертирство, невиконання наказу під час походів. На думку дослідників, такий суворий вирок пояснюється трьома причинами: по-перше, на Січ приходили люди з сумнівним минулим, і перевиховувати їх не було часу; по-друге, постійні війни вимагали підтримання дисципліни і порядку у війську, а для цього потрібні були суворі закони; по-третє, козаки вели аскетичне життя без жінок і не відчували їх пом'якшувального впливу.

Крім зазначених покарань практикували також биття кийками, ламання рук і ніг, приковування до гармати за неповернутий борг.

Судочинство і виконання вироків на Січі було публічним. При винесенні вироку судді враховували громадську думку щодо особи злочинця.

Джерелом права на Запорозькій Січі було звичаєве право, що регламентувало діяльність суду, порядок укладення договорів та порядок користування майном і земельними угіддями, правила воєнних дій, види злочинів і покарань. Козаки всіляко відстоювали своє право, яке визнавалося польським королем та російським царем.

У процесі входження України до складу Росії коло джерел права на Запорожжі поповнили царські грамоти та гетьманські універсали (в періоди, коли Запорізька Січ підлягала гетьманам). Під час тривалої суперечки між запорожцями та Полтавським полком за земельні угіддя між ріками Ореллю і Самарою перші посилалися також на універсали польських королів.

Сторінка 166:

166

Лекція 7

Повільно, але невпинно зростав тиск російського уряду на Запорозьку Січ. Д. Яворницький писав: "До сих пор историческая жизнь малорусского народа зиждилась на народно-козанких началах; с этих пор она пошла по другому пути: вопрос о старых козацких правах и вольностях постепенно стал отходить в область отдаленных преданий, и прежние козацкие порядки и народные начала стали заменяться новыми порядками и иными началами, против которых протестовать, а тем более выступать с орркием в руках не представлялось рке никакой возможности".