§ 6. Держава і право України в період перебудови

У середині 70-х рр. усі сфери життєдіяльності СРСР перебували під впливом тіньової економіки. Заходи компартії та уряду з метою подолання цього явища не мали успіху.

Про потребу докорінних змін у суспільному житті країни було проголошено на квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС у доповіді М. Горбачова, якого в березні 1985 р. було обрано Генеральним секретарем ЦК КПРС. Курс на перебудову і прискорення соціально-економічного розвитку країни повинен був реанімувати соціалістичну державність, істотно підірвану в період "брежнєвського застою". Кінцевою метою було поєднання політичного плюралізму з керівною роллю КПРС, ринкових відносин з централізованим плануванням, розширення суверенітету республік зі збереженням союзного центру.

Але той компартійний державний апарат, що сформувався в період застою, не здатний був впровадити раціональні ідеї в реальне життя суспільства. Економічна реформа провалилася. Скорочувалося

Сторінка 443:

Радянська державність та право в Україні (1945—1991 pp.)

443

промислове й сільськогосподарське виробництво, було втрачено контроль над імпортом та експортом продукції, зменшувався національний доход. Зросли ціни, знецінилися заощадження громадян. Аварія на Чорнобильській АЕС і приховування від населення її наслідків також сильно підірвали довіру до влади.

Політика гласності сприяла піднесенню свідомості громадян, які об'єднувалися в політичні партії. Важливу роль серед них відігравав Народний Рух України за перебудову.

Атмосфера демократизації і політичного плюралізму утворилася в багатьох місцевих Радах народних депутатів, а також у найвищих органах державної влади республіки. Верховна Рада почала працювати в парламентському режимі. Порядок її роботи визначався "Тимчасовим регламентом". У парламенті вперше з'явилася опозиція в особі Народної Ради у складі 125 депутатів.

У 1989—1991 pp. було прийнято низку законів, що змінювали і доповнювали Конституцію У PCP, зокрема: "Про заснування поста Президента Української PCP і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української PCP", "Про перелік міністерств та інших центральних органів державного управління Української PCP". Було також перейменовано Раду Міністрів в Кабінет Міністрів, а посаду голови Ради Міністрів — в посаду прем'єр-міністра. В межах своєї компетенції уряд міг видавати постанови і розпорядження, а також організовувати перевірку їх виконання.

Закон У PCP від 7 грудня 1990 р. "Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування" визначав правовий статус місцевих Рад та органів територіального громадського самоврядування. З метою більш ефективного здійснення своїх прав і обов'язків органи самоврядування могли об'єднуватися в асоціації та інші добровільні формування.

13 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР прийняла нові Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій, а також низку нормативних актів, що стосувалися судової діяльності.

Згідно зі змінами, внесеними у розділ 18 Конституції УРСР "Суд і арбітраж", судова система УРСР складалася з Верховного суду УРСР, Верховного суду Автономної республіки Крим, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів. Термін повноважень суддів усіх рівнів складав 10 років, народних засідателів — 5 років.

Закон від 24 жовтня 1990 р. передбачав створення в Україні Конституційного Суду, який обирався у кількості 23 суддів на 10 років.

Сторінка 444:

444

Лекція 17

Ці заходи були спрямовані на створення в республіці державного апарату з незалежними гілками влади, що притаманне демократичному суспільству.

Важливим кроком до свободи і демократії стало прийняття 16 липня 1990 p., Верховною Радою Української PCP Декларації про державний суверенітет. У ній проголошувався державний суверенітет як "верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах". Декларація складалася з 10 розділів і була правовою основою державотворення в Україні.

Після невдалої спроби московської партійної номенклатури здійснити державний переворот Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. прийняла Акт незалежності України, який було підтверджено на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Референдум також на альтернативній основі обрав Президентом України А. М. Кравчука.

Усвідомлюючи історичну відповідальність за долю українського народу Президент і Верховна Рада взяли курс на розбудову української державності.

5 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла звернення "До парламентів і народів світу", в якому наголошувалося, що договір від 1922 р. про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним. А 7—8 грудня 1991 p. у Біловезькій пущі лідери України (А. Кравчук), Росії (Б. Єльцин) та Бєларусі (С. Шушкевич) констатували розпад СРСР і підписали угоду про створення співдружності незалежних держав (СНД). Пізніше до неї приєдналися інші незалежні держави колишнього СРСР.

Радикальна реформа, розпочата в 1985 p., потребувала правового забезпечення. Перехід суспільства до багатоукладної економіки посилив значення цивільного законодавства як основного регулятора ринкових відносин. Першими нормативно-правовими актами, які вносили істотні зміни в цивільне право, були закони СРСР: "Про підприємства в СРСР" від 4 червня 1990 p., "Про кооперацію в СРСР" від 26^травня 1988 p., "Про власність в СРСР" від 6 березня 1990 p., Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 р. та ін. В У PCP важливими актами в цій галузі стали закони "Про власність" від 17 лютого 1991 p., "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.

Основи законодавства про інвестиційну діяльність від 10 грудня 1990 p., а також Закон СРСР "Про банки і банківську діяльність" від 11 грудня 1990 р. передбачали можливість існування поряд з державними і комерційних банків.

Сторінка 445:

Радянська державність та право в Україні (1945—1991 pp.)

445

Важливим правовим актом щодо регулювання земельних відносин були Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про землю від 28 лютого 1990 р.

Реформування трудового законодавства розпочалося в 1988 р. з переходу практично усіх підприємств на повний госпрозрахунок і самофінансування. Законом УРСР від 20 березня 1991 р. були внесені окремі зміни до КЗпП УРСР. Були прийняті також інші законодавчі акти стосовно окремих інститутів трудового права.

Зміни в кримінальному законодавстві обумовлювалися процесами, що відбувалися в соціально-економічній і політичній сферах. Це, зокрема, політика по боротьбі з пияцтвом, а також з одержанням нетрудових доходів.

У зв'язку з приєднанням СРСР до міжнародних конвенцій по боротьбі зі СНІДом, наркотиками та ін. в 1987 р. були внесені певні зміни в загальносоюзне законодавство.

Важливим актом у сфері національно-культурних та мовних прав громадян було прийняття Закону "Про мови в Українській PCP" (28 жовтня 1989 p.). У ньому визначалося, що "вибір мови міжосо-бового спілкування громадян Української PCP є невід'ємним правом самих громадян", що "українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу".

З розпадом СРСР багато правових актів втратили силу. Тому Верховна Рада України прийняла постанову (від 12 серпня 1991 p.), що допускала застосування союзного законодавства з питань, які не були врегульовані законами України.

* * *

Ціною плідної праці народу, поєднаної з адміністративно-командними засобами керівництва, в Україні, як і в цілому в Радянському Союзі, за короткий час було відбудовано народне господарство і відновлено довоєнні обсяги валового виробництва.

Виснажене за роки війни українське суспільство продовжувало потерпати від сталінської ідеології, що знищила багатьох талановитих представників науки, літератури, мистецтва.

Період "хрущовської відлиги" позначився нетривкими демократичними зрушеннями у суспільно-політичному житті. Було ліквідовано надзвичайні репресивні установи і відновлено діяльність конституційних органів влади й управління. Дещо розширилися компетенція республіки у сферах господарювання і законодавства. Було проведено другу кодифікацію радянського права, яке повинно було забезпечити

Сторінка 446:

446

Лекція 17

подальше просування суспільства у "світле майбутнє" згідно з програмою КПРС.

Однак тенденції демократизації державно-правового життя не мали свого продовження. В період так званого "брежнєвського застою" було значно скорочено повноваження республіканських органів на користь союзного центру. Продовжували діяти авторитарні методи управління за керівної ролі партійної номенклатури, що закріплювалося у ст. 6 Конституції.

Панування бюрократичних сил породжувало масові грубі порушення соціалістичної законності й правопорядку. Ігнорувалась народна ініціатива та національні інтереси. Замовчувались екологічні проблеми, особливо після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це викликало справедливе обурення і недовіру населення до існуючої влади. Політична криза радянського суспільства стала особливо помітною.

З початком радикальної реформи, проголошеної на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС, для України вдруге у XX ст. виникла можливість національного відродження. Виражаючи волю й прагнення українського народу, Верховна Рада республіки 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет.

Період перебудови для республіки закінчився прийняттям 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акта про державну незалежність України, що ліквідував історичну несправедливість та розпочав новий етап в історії її народу.

Поява у світовому співтоваристві нової суверенної держави — України, — її економічне зростання і миролюбні ініціативи сприяють ствердженню миру і спокою на нашій планеті.

Сторінка 447:

Лекція 18 Держава і право України на сучасному етапі (1991 — 2002 рр.)