28. Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.

Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком – обов’язкова ознака об’єктивної сторони в злочинах із матеріальним складом.

Причинний зв’язок в кримі-нальному праві – це об’єктивно існуючий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслід-ками, коли дія або бездіяльність породжує настання таких наслідків.

Наука кримінального права не створює своєї теорії причинності, а ґрунтується на теорії причинності, чи казуальності, розроблені філософією.

Правила встановлення причинного зв’язку:

1. Причинний зв’язок може бути тільки в злочинах з матеріальним складом.

2. Причинний зв’язок – це об’єктивно існуючий зв’язок між причиною і наслідками.

3. Причинний зв’язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливо настання наслідку. З цього випливає, що:

- причина має передувати наслідку;

- причина має спричинювати наслідок;

- дії мають бути необхідною передумовою настання таких наслідків;

- діяння може бути причиною за умови необхідності, а не випадковості.

Необхідний причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками завжди означає наявність об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Але це лише обов’язкова передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідаль-ності. Треба ще встановити суб’єктивну сторону злочину – провину особи у формі умислу чи необережності щодо наслідку, який настав.

29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.

Залежно від викладених положень злочини в теорії кримінального права поділяються на: прості, складні (складені), триваючі, продовжувані.

Триваючі злочини характери-зуються:

по-перше, безперервним здійсненням злочинного діяння (дії чи бездіяльності). Об’єктивна сторона такого злочину триває протягом певного часу. Наприклад, незаконне носіння або зберігання вогнепальної зброї (ст. 263 КК) може продовжуватись до певної події, яка причиняє його вчинення, - втрата, викрадення, збут тощо. Прикладами подібних злочинів є ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо;

по-друге, одноактним діянням і подальшим безперервним злочином винної особи, який зберігається невизначено тривалий час і припиняється з моменту явки з повинною, затримання, смерті чи іншої обставини. Прикладами таких злочинів є, зокрема: втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК), дезертирство (ст. 408 КК).

Продовжувані злочини скла-даються з низки однакових дій, об’єднаних спільним наміром. Такі дії становлять у своїй сукупності одиничний злочин і кваліфікуються за однією статтею Особливої частини КК. За вчинення продовжуваного злочину суб’єкт посягає на один і той самий об’єкт, діяння вчиняється одним і тим самим способом, усі дії цього злочину об’єднані одним умислом і спрямовані на досягнення спільної мети.

Складними (складеними) є злочини:

а) об’єктивна сторона яких складається з двох або більше різних дій, кожна з яких за умови окремого (ізольованого) вчинення являла б собою самостійний злочин, кожен із яких кваліфікувався б за окремою статтею КК;

б) які посягають на два і більше безпосередніх об’єкти;

в) об’єктивна сторона яких характеризується двома і більше злочинними наслідками;

г) зі змішаною (складною) формою вини.