2. Система кримінального права України.

Кримінальне право як сукуп-ність юридичних норм становить собою їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (під-системи) найтіснішим чином пов’язані між собою.

Всі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну і Особливу.

В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріп-люють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримі-нального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осуд-ність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх приз-начення, регулюють інститути, пов’язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відпо-відальності неповнолітніх.

Особлива частина кримі-нального права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних злочинів.

Норми Загальної і Особливої частин кримінального права як певні підсистеми законодавства знаходяться в тісному, не розрив-ному взаємозв’язку.

3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.

Наука кримінального права – це теорія кримінального права, наукова дисципліна, доктрина.

Змістом являється злагоджена система кримінально-правових поглядів, ідей, уявлень про злочин і покарання. Кримінальне право як галузь права визтупає для науки як предмет її вивчення.

Наука кримінального права включає в коло досліджуваних нею проблем кримінальне законо-давство, практику його застосу-вання, а також теорію кримі-нального права інших держав як близького так і далекого зару-біжжя.

Основні завдання науки кримі-нального права полягають у такому: 1) розробка фундамент-тальних проблем теорії кримі-нального права; 2) вироблення рекомендацій щодо вдоско-налення КК і практики його засто-сування; 3) подальше вивчення всіх інститутів кримінального пра-ва з метою встановлення їх ефективності; 4) зміцнення тісних зв’язків з правотворчими і практик-ними органами; 5) подальше вдосконалення всієї науково-педагогічної діяльності з метою підготовки висококваліфікованих фахівців – правознавців; 6) вив-чення кримінального законо-давства і практики його застосу-вання в країнах близького і дале-кого зарубіжжя.

4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.

Принципи кримінального пра-ва — це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі, визначають зміст кримінального права і його окремих інститутів.

Розрізняють два види принципів:

1)        загальні – притаманні всім галузям права і водночас відображають специфічні ознаки кримінального права;

2)        спеціальні (галузеві) – притаманні лише кримінальному праву, характеризують його як самостійну галузь права.

До загальних належать в основному ті принципи, які закріплені в Конституції:

1) принцип суверенітету і незалежності України, цілісності та недоторканності її території;

2)  принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

3) принцип верховенства права;

4) принцип рівності громадян перед законом;

5) принцип законності;

6) принцип гуманізму;

7) принцип спра­ведливості права.

До спеціальних належать:

1) принципи законності та гуманізму – виражається форму-лою: немає злочину — немає по­карання без вказівки на те у законі. Злочинність і ка­раність діяння визначаються законом, який діяв під час вчи­нення цього діяння;

2) принцип особистої відпові-дальності за наявності вини – відображенням загально-конститу-ційного прин­ципу, відповідно до якого «юридична відповідальність особи має ін­дивідуальний характер» (ч. 2 ст. 61 Конституції);

3) принцип невідворотності кримінальної відповідальності - а) кожна особа, в протиправних ді­яннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність; б) така особа не може бути покарана за один і той самий злочин двічі;

4) принцип справедливості (індивідуалізації) відповідаль­ності - означає, що покарання, яке застосовує суд до особи зло­чинця, має бути у межах закону, конкретним та індивідуаль­ним з урахуванням тяжкості вчиненого злочину;

5) принцип економії кримі­нальної репресії - властивий як законодавчій, так і правозас-тосовчій діяльності. На законодав­чому рівні полягає в тому, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лише ті з них, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, завдають таким правам та інтересам істот­ної шкоди або створюють реальну можливість заподіяння та­кої шкоди.