13. Поняття злочину та його ознаки.

У кримінальному праві залежно від соціальної чи правової характеристики злочину виділяють три його поняття:

формальне – відображає юридичні ознаки злочину – злочином визнається винне діяння, передбачене КК;

матеріальне – визначає соціальну суть злочину – суспільно небезпечне діяння;

формально-матеріальне – об’єднує соціальну та юридичну характеристику – передбачене КК України суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Злочином є  передбачене кримінальним законом суспіль­но небезпечне винне ді­яння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ч.1 ст. 11 КК).

Законодавче визначення поняття злочину, його змісту та ознак показує соціально-економічні, правові, ідеологічні погляди та суспільну правосвідомість щодо форм і методів боротьби з соціально небезпечними посяганнями на основі цінності суспільства, котрі потребують кримінально-правового захисту.

Обов’язкові ознаки злочину:

1) діяння передбачене чинним КК;

2) злочином є лише діяння (дія або бездіяльність);

3) діяння є суспільно небезпечним;

4) діяння є винним;

5) діяння вчинене суб’єктом злочину;

6) кримінальна караність діяння.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ч.2 ст. 11 КК).

Діяння в кримінальному праві – це вольова, усвідомлена поведінка особи – дія чи бездіяльність, що спричиняє суспільству небезпечну шкоду.

Значення діяння полягає в тому, що злочинною визнається поведінка особи у вигляді дії чи бездіяльності.

Дія в кримінальному праві – це активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення негативних наслідків.

Суспільна небезпечність як ознака злочину визначається об’єктивною стороною – характером і розміром заподіяної шкоди, способом дії та іншим об’єктивними ознаками, а також суб’єктивною стороною – ступенем усвідомлення заподіяння шкоди, активністю волі, мотивами і цілями поведінки особи, які поєднуються.

Характер суспільної небезпеки – це якісна ознака злочину. Характер злочину залежить від суспільної цінності об’єкта посягання, мотиву та форми вини, а також злочинних наслідків.

Суспільно небезпечне діяння може бути визнане злочином лише у разі, коли воно є проявом свідомості і волі особи, тобто вчинене винно.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК).

Під караністю суспільно небезпечного діяння (злочину) розуміється не фактичне застосування покарання за його вчинення, а можливість зас-тосування покарання, передба-ченого санкцією кримінально-правової норми, якою визначений склад конкретного злочину і встановлені види та межі покарань, що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння.