63. Позбавлення волі (характе-ристика).

Згідно статтей 63, 64 КК позбавлення волі може бути на певний строк та довічне.

Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Такими установами на сьогодні є: випрвно-трудові колонії; тюрми; виховно-трудові колонії (для неповнолітніх).

Позбавлення волі на певний строк застосовується:

1) у випадках, спеціально передбаченими санкціями статей Особливої частини КК;

2) у разі, якщо санкцією статті Особливої частини КК передбачено довічне позбавлення волі, але якщо суд вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64 КК);

3) у разі заміни довічного позбавлення волі позбавленням на певний строк в порядку амністії чи помилування (статті 86, 87 КК).

Позбавлення волі на певний строк є найпоширенішим видом покарання.

Особа може бути звільнена від відбування цього покарання з випробовуванням, якщо вона засуджена на строк не більше п’яти років (ст. 75 КК), а також може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання (ст. 81 КК). Невідбута частина позбавлення волі може бути замінена судом більш м'яким покаранням (ст. 82 КК).

Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) встановлюється за вчинення особливо тяжких зло-чинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбаче-них КК, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбав-лення волі на певний строк.

Особлива частина КК містить лише 11-ть санкцій, які передбачають довічне позбавлення волі (ст. 112; ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 258; статті 348, 379, 400; ч. 4 ст. 404; ч. 2 ст. 438; ч. 2 ст. 439; ч. 1 ст. 442; ст. 443).

Особи, засуджені до довічного позбавлення волі, не підлягають звільненню від відбування покарання з випробовуванням (ст. 75 КК), умовно-длстроковому звільненню від відбування покарання (ст. 81 КК), до них не застосовується заміна невідбутої частини покарання більш мяким (ст. 82 КК). Проте актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ст. 87 КК).

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були вагітними під час учинення злочину або на момент постановлення вироку.

64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відпові-дальність від ухилення від відбування цього покарання).

Виправні роботи, громадські роботи належать до основних видів покарань

Громадські  роботи (ст. 56 КК) полягають у вільний від роботи чи навчання денний час безоплатних суспільно -корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Громадські роботи встано-влюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються інвалідам І або ІІ групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Виправні роботи (ст. 57 КК). Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20%. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт

Зі змісту ст. 57 випливає, що цей вид покарання, на відміну від громадських робіт, не може застосовуватися до безробітних.

Закон (ч. 3 ст. 57 КК) передбачає можливість заміни виправних робіт штрафом щодо осіб, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, а також можливість звільнення від відбування виправних робіт з випробовуванням (ст. 75 КК) і умовно-дострокового звільнення від їх відбування (ст. 81 КК).