8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.

Тлумачення закону, у тому числі кримінального, — це з'ясування та визначення змісту правової норми, тобто волі за­конодавця, відображеної у прийнятому ним законі.

І. За суб'єктом тлумачення поділяють на:

Офіційне (легальне) тлума-чення — це тлумачення органом державної влади, уповноваженим на те законом. Це тлумачення – вид правової діяльності високого юридичного рівня; положення, що наводяться в акті легального тлумачення, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Судове тлумачення  кримі-нального закону відбувається у процесі судового розгляду кримінальних справ, коли суд будь-якого рівня застосовує у кожній справі певні криміналь­но-правові норми, з'ясував­ши їх зміст та відповідність КУ. Воно має два різновиди: казуальне та право застосовне тлумачення. У разі невідповідності кримінального зако­ну Конституції суд повинен застосувати норму Конституції як норму прямої дії.

Доктринальнее тлумачення  кримінального закону — це наукове тлумачення, яке дають фахівці в галузі права — вчені та практичні працівники — в монографічних працях, науко­вих статтях, коментарях тощо.

ІІ. За способами тлумачення поділяють на:

1) Філологічне тлумачення  полягає у з'ясуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів іпонять) із використанням правил граматики, синтаксису, ор­фографії і пунктуації.

2) Логічне тлумачення полягає у застосуванні категорій логі­ки при з'ясуванні змісту закону та обсягу його правової рег­ламентації, визначенні моменту закінчення злочину тощо.

3) Систематичне тлумачення — це з'ясування змісту відповідно­го положення кримінального закону шляхом зіставлення йо­го з іншими положеннями даного чи будь-якого іншого зако­ну, визначення юридичної природи та місця цього положен­ня в системі кримінального права, а іноді і в усій національ­ній правовій системі.

4) Історичне тлумачення — це з'ясування змісту закону в різних аспектах: з урахуванням ретро-спективного та сучасно­го обсягу кримі­нально-правового регулю-вання однойменним інститутом, з урахуванням умов, що формували криміналі­зацію певного суспільне не­безпечного діяння та наступну зміну обсягів даної криміналізації.

ІІІ. Тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільно небезпечних діянь, що охоплюються певною кримі­нально-правовою нормою, поділяються на:

1) Буквальнее – є основним серед таких видів, полягає у з'ясуванні змісту крим.-правової норми у точній відповідності з текстом закону.

2) Поширювальне – полягає у наданні дії закону ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквального тлумачення кримі­нально-правової норми, оскільки певні ас­пекти цього діяння розумію­ться контекстуально.

3) Обмежувальне – полягає у наданні дії закону вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної кри­мінально-правової норми.

 

9. Чинність кримінального закону у просторі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі таких принципів: 1) терито-ріального; 2) громадянства; 3) космополітичного (універсально-го); 4) реального.

Сутність територіального прин-ципу виражена в ч. 1 ст. 6 КК, де зазначено, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відпо-відальності за цим КК. Терито-ріальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію.

Територіальний принцип  регламентує чинність кримі­нального закону на території України. Винятком із те­рито­ріального принципу є принцип дипломатичного імуніте­ту. Він передбачає, що кримінально-правова юрис­дикція України не поширюється на осіб, які мають диплома­тичний імунітет, але зберігається щодо вчинених ними в Україні злочинів. Тому до відповідальності за ці злочини вони притягаються в державі, яка є акредитуючою.

Національний принцип  (прин-цип громадянства) регла­ментує чинність кримінального за­кону щодо діянь, вчинених за межами України її громадяна­ми та особами без громадянства, що постійно проживають в Україні.

Універсальний принцип  перед-бачає поширення чинності кримі­нального закону України щодо діянь, вчине­них за межами України іноземними громадянами, у випад­ках, передбачених міжнародними договорами.

Реальний принцип полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, якщо цей злочин є особливо тяжким та був спрямований проти прав та свобод громадян України або інтересів України. Застосування реального принципу можливе за умови, якщо іноземці чи особи без громадянства, які в Україні не проживають, не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території України.