- •1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •2. Система кримінального права України.
- •3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •6. Джерела кримінального права України.
- •7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •9. Чинність кримінального закону у просторі.
- •10. Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •11. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •12. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).
- •13. Поняття злочину та його ознаки.
- •14. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •15. Класифікація злочинів.
- •16. Кримінальна відпові-дальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •17. Поняття складу злочину та його значення.
- •18. Елементи та ознаки складу злочину.
- •19. Види складу злочинів.
- •20. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •21. Поняття об'єкта злочину та його структура.
- •22. Класифікація об'єктів злочинів.
- •23. Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).
- •24. Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).
- •25. Предмет злочину.
- •26. Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •27. Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •28. Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.
- •29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •32. Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).
- •33. Осудність.
- •34. Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.
- •35. Спеціальний суб'єкт та його види.
- •36. Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •37. Поняття вини та її форми.
- •38. Умисел та його види.
- •39. Необережність та її види.
- •40. Випадок ("казус") та його характеристика.
- •41. Мотив злочину та його види.
- •42. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •43. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •44. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •45. Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •46. Перевищення меж необхідної оборони.
- •47. Крайня необхідність.
- •48. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •49. Закінчений злочин.
- •50. Готування до злочину.
- •52. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та іі значення.
- •53. Співучасть у злочині (по-няття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).
- •54. Форми співучасті.
- •55. Види співучасників.
- •56. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •57. Причетність до злочину та її форми.
- •58. Множинність злочинів (поняття, форми).
- •59. Повторність злочинів та її різновиди.
- •60. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежу-вання кваліфікації діяння за правилами сукупності та кон-куренції норм.
- •61. Суть і мета покарання.
- •62. Перелік основних і додаткових видів покарань.
- •63. Позбавлення волі (характе-ристика).
- •64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відпові-дальність від ухилення від відбування цього покарання).
- •65. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характе-ристика).
- •66. Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •67. Конфіскація майна (характе-ристика).
- •68. Обмеження волі (характерис-тика).
- •69. Загальні засади призначення покарання.
- •70. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).
- •71. Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, порядок, принципи і межі).
- •72. Обставини, які пом'якшують покарання.
- •73. Обставини, які обтяжують покарання.
- •74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •75. Види звільнення від покарання та його відбування.
- •76. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •77. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •78. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосу-вання).
- •79. Амністія (поняття, порядок застосування).
- •80. Помилування. (поняття, порядок застосування).
- •81. Види покарання для неповнолітніх.
- •82. Судимість та її правові наслідки.
- •83. Строки погашення судимості.
- •84. Зняття судимості.
44. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
Під обставинами, що виклю-чають злочинність діяння, розу-міють діяння, які за своїми зов-нішніми ознаками мають схожість з діяннями, передбаченими кримі-нальним законом як злочин, і які за певних умов вважаються право-мірними.
КК у Розділі УІІІ Загальної частини формулює види обст-вин, що виключабть злочинність діян-ня, - це:
- необхідна оборона (ст.36);
- уявна оборона (ст. 37);
- затримання особи, що вчини-ла злочин (ст. 38);
- крайня необхідність (ст. 39);
- фізичний або психічний при-мус (ст. 40);
- виконання наказу або розпо-рядження (ст. 41);
- діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42);
- виконання спеціального зав-дання з попередження чи роз-криття злочинної діяльності орга-нізованої групи чи злочинної організації (ст. 43).
Характерними ознаками обставин, що виключають злочинність діяння, є:
1) те, що дії за наявності таких обставин вчиняються з метою відвернути небезпеку заподіяння тяжкої шкоди правоохоронним об'єктам;
2) те, що таке відвернення вчиняється в одному випадку шляхом заподіяння шкоди тому, хто умисно вчиняє злочин, в іншому — шляхом спричинення шкоди одним цінностям, що охороняються законом, для відвернення небезпечної шкоди, що загрожує іншим, більш важливим цінностям;
3) те, що дії, вчинені за вищеназваних обставин, мають зовнішню схожість з діями та їх наслідками, зазначеними в нормах кримінального закону, як такі.
За змістом своєї правомірності обставини, що виключають злочинність діяння, можна поділити на три види:
а) дії по захисту людиною своїх особистих благ і своїх важливих суб'єктивних прав (життя, здоров'я, свободи, права власності та недо-торканності житла), по захисту благ, прав і свобод своєї родини та іншої людини, громадських та державних цінностей. Ці дії покла-дені в основу необхідної оборони;
б) дії, зумовлені виконанням посадових, службових або профе-сійних обов'язків. Ці дії становлять сутність таких обставин, як зат-римання особи, що вчинила зло-чин; фізичний або психічний при-мус; виконання наказу або розпо-рядження; виправданий ризик;
в) дії по захисту від шкоди з боку стихійних сил або від тих сил, які було приведено в дію іншою особою, або від нападу тварини. Такі дії охоплюються поняттям "крайня необхідність".
Отже, обставини, що виклю-чають злочинність діяння, - це передбачені КК, зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за завдану шкоду.
Крім того, у статтях Особливої частини КК може бути вказівка на те, які обставини вчинення конкретного діяння, передбаченого відповідною статтею, виключають його злочинність (наприклад, використання права захисту або набуття статусу біженця (ч. 4 ст. 331 КК), воєнна необхідність (ч. 1 ст. 433 КК) тощо).
45. Необхідна оборона та умови її правомірності.
Необхідною обороною виз-наються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК).
Умови правомірності необхідної оборони:
1. Посягання повинно бути суспільно небезпечним, тобто загрожувати тяжкими наслідками важливим суспільним цінностям – життю, здоровю, власності, державному керуванню тощо. Це означає, що за своїм характером і можливими наслідками воно підпадає під ознаки кримінально-правових норм. Юридично такі діяння можуть і не визнаватися злочинними.
2. Посягання повинно бути наявним, тобто розпочатим, або таким, яке неминуче має початись.
Суспільно небезпечне посяган-ня має початковий і кінцевий моменти.
3. Своєчасність оборони. Дії особи, яка захищається, виз-наються правомірними лише у разі, коли вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання.
Кінцевий момент посягання визначається тим, що загроза небезпеки минає повністю й остаточно: напад причинено самим посягаючим чи йому покладено край захистом (затримання, втеча нападника тощо).
4. За необхідної оборони заподіяння шкоди можливе тільки тому, хто посягає. Шкода, що завдається тому, хто посягає, може характеризуватися позбав-ленням його життя, нанесенням тілесного ушкодження, знищенням або пошкод-женням його майна.
5. Необхідна оборона може здійснюватися для захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави. Тобто особа вправі захищати не тільки власні інтереси, а й інтереси інших громадян, суспільства та держави, а відповідні службові особи зобов’язані це робити в межах своїх повноважень.
6. У процесі необхідної оборони не повинно бути перевищення її меж (ексцесу оборони).