50. Готування до злочину.

Готуванням до злочину є   підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину полягає у:

1) підшукуванні засобів чи знарядь вчинення злочину;

2) пристосуванні засобів чи знарядь вчинення злочину;

3) підшукуванні співучасників;

4) змові на вчинення злочину;

5) усуненні перешкод;

6) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Засобами вчинення злочину є предмети матеріального світу, котрі полегшують чи прискорюють вчинення злочину або є необхідними для його вчинення.

Знаряддя вчинення злочину – це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого злочину.

Під підшукуванням засобів чи знарядь вчинення злочину треба розуміти їх придбання будь-яким шляхом (купівля, отримання у подарунок, у борг, запозичення на певний час, пошук тощо).

Під пристосуванням засобів чи знарядь вчинення злочину треба розуміти таку зміну будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.

Підшукування співучасників – це будь-які дії, направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, організа-тора, підмовника, пособника).

Змова на вчинення злочину – це домовленість двох чи більше осіб про спільне вчинення сус-пільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою час-тиною КК.

Усунення перешкод – це усунення можливих чи дійсних перепон вчиненню злочину.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину  - це різноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховування слідів злочину тощо.

Сутність готування в тому, що ці дії:

1) не спрямовані безносе-редньо на заподіяння шкоди об’єкту охорони;

2) не створюють об’єктивну сторону складу злочину;

3) не наближають суб’єкта до об’єкта злочину чи до потерпілого, не утворюють їх безпосереднього зіткнення;

4) не мають причинного зв’язку з майбутніми злочинними наслідками.

Суспільна небезпечність готування до злочину зумовлюється:

1) важливістю об’єкта посягання, його суспільною цінністю;

2) змістом підготовчих дій, їх загрозою для об’єкта посягання;

3) особою суб’єкта, його рішучістю вчинити злочин, попе-редньою злочинною поведінкою;

4) іншими обставинами, які підтверджують рішучість погрози вчинити злочин, довести його до кінця.

Готування необхідно відмело-вувати від виявлення умислу на вчинення злочину. Підґрунтям кри-мінальної відповідальності є сус-пільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 11 КК). Усе, що не виражено у діянні, знаходится поза сферою кримінально-правового регулюван-ня. Тому намір вчинити злочин, який не отримав фізичного втілення у суспільно небезпечному діянні, не може оцінюватися як злочин.

51. Замах на злочин.

Замахом  на  злочин  є  вчинен-ня  особою  з прямим умислом діяння (дії  або  бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення  злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

Об’єктивні ознаки замаху:

1) вчинення суспільно небез-печного діяння, спрямованого на вчинення злочину;

2) не доведення злочину до кінця;

3) причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи.

Замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає на конкретний об’єкт, створює йому умови реальної небезпеки, а інколи завдає йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій, але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності.

Замах характеризується тим, що під час його вчинення злочин не завершується, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину.

Переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: осічка вогнепальної зброї; зявлення на місці злочину людей.

Замах на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч. 1 ст. 15 КК). Суб’єкт усвідомлює, що своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочини до кінця (а в злочинах із матеріальним складом – настання суспільно небезпечних наслідків).

Закон розрізняє два види замаху:

- закінчений – якщо особа виконала усі дії, яка вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК);

- незакінчений – якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).

Критерієм поділу замаху на закінчений і незакінчений є суб’єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину, - наявний закінчений замах, якщо не всі – незакінчений замах ("які вважала необхідними" (ст. 15 КК)).

Залежно від придатності об’єкта і засобів посягання поділяють:

- замах на непридатний об’єкт (предмет);

- замах із непридатними засобами.

Замах на неприданий об’єкт (злочин може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до логічного кінця.

Замах із непридатними засобами (злочин може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково через незнання використовує такі засоби, за допомогою яких неможливо вчинити злочин.