34. Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.

Досягнення встановленого законом віку є однією з обов’язкових умов притягнення до кримінальної відповідальності. За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років (ч. 1 ст. 22 КК), - це так звана загальна дієздатність.

Разом із тим в ч. 2 ст. 22 КК передбачений так званий знижений вік – виключна дієздатність – з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частина друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).

Злочини, перелічені у ч. 2 ст. 22 КК, є умисними і в основному насильницькі та майнові. В основу встановлення можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-річного віку покладені такі обставини:

- рівень розумового розвитку особи, який дає підставу вважати, що особа в 14-річному віці вже розуміє (усвідомлює) суспільну небезпеку й протиправність діянь, зазначених у ч. 2 ст. 22 КК;

- значна поширеність цих злочинів серед підлітків;

- висока суспільна небезпека таких злочинів.

Особа у віці від 14 до 16 років не несе відповідальність за злочини, не передбачені у ч. 2 ст. 22 КК, навіть за умови, що вона брала участь у їх скоєнні як свіучасник.

Існує також особлива кримінальна правосуб’єктність, яка чинним кримінальним законом України спеціально не виділена. Але інколи склад злочину містить її ознаки. Суб’єктами окремих злочинів можуть бути особи, яким на момент учинення злочину виповнилося 18 років. Це стосується і таких злочинів, як спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК), схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК).

З точки зору права вік – це встановлений документально період життя людини. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а почи­наючи з нуля годин наступної доби. Для цього треба враховувати поясовий час, літній та зимовий час.

У разі, коли встановити точний вік особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, документально неможливо, це робиться шляхом проведення судово-медичної експертизи. При встановленні експертизою не дня народження, а року народження, днем народження вважається останній день цього року. Якщо судово-медична експертиза визначила вік у рамках певного періоду років, наприклад, приблизно 14-16 років, то вважається, що особа досягла мінімального із вказаного експертом віку (у наведеному прикладі – 14 років).