- •1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •2. Система кримінального права України.
- •3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •6. Джерела кримінального права України.
- •7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •9. Чинність кримінального закону у просторі.
- •10. Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •11. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •12. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).
- •13. Поняття злочину та його ознаки.
- •14. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •15. Класифікація злочинів.
- •16. Кримінальна відпові-дальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •17. Поняття складу злочину та його значення.
- •18. Елементи та ознаки складу злочину.
- •19. Види складу злочинів.
- •20. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •21. Поняття об'єкта злочину та його структура.
- •22. Класифікація об'єктів злочинів.
- •23. Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).
- •24. Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).
- •25. Предмет злочину.
- •26. Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •27. Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •28. Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.
- •29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •32. Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).
- •33. Осудність.
- •34. Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.
- •35. Спеціальний суб'єкт та його види.
- •36. Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •37. Поняття вини та її форми.
- •38. Умисел та його види.
- •39. Необережність та її види.
- •40. Випадок ("казус") та його характеристика.
- •41. Мотив злочину та його види.
- •42. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •43. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •44. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •45. Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •46. Перевищення меж необхідної оборони.
- •47. Крайня необхідність.
- •48. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •49. Закінчений злочин.
- •50. Готування до злочину.
- •52. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та іі значення.
- •53. Співучасть у злочині (по-няття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).
- •54. Форми співучасті.
- •55. Види співучасників.
- •56. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •57. Причетність до злочину та її форми.
- •58. Множинність злочинів (поняття, форми).
- •59. Повторність злочинів та її різновиди.
- •60. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежу-вання кваліфікації діяння за правилами сукупності та кон-куренції норм.
- •61. Суть і мета покарання.
- •62. Перелік основних і додаткових видів покарань.
- •63. Позбавлення волі (характе-ристика).
- •64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відпові-дальність від ухилення від відбування цього покарання).
- •65. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характе-ристика).
- •66. Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •67. Конфіскація майна (характе-ристика).
- •68. Обмеження волі (характерис-тика).
- •69. Загальні засади призначення покарання.
- •70. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).
- •71. Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, порядок, принципи і межі).
- •72. Обставини, які пом'якшують покарання.
- •73. Обставини, які обтяжують покарання.
- •74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •75. Види звільнення від покарання та його відбування.
- •76. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •77. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •78. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосу-вання).
- •79. Амністія (поняття, порядок застосування).
- •80. Помилування. (поняття, порядок застосування).
- •81. Види покарання для неповнолітніх.
- •82. Судимість та її правові наслідки.
- •83. Строки погашення судимості.
- •84. Зняття судимості.
55. Види співучасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути:
- виконавець (співвиконавець);
- організатор;
- підбурювач;
- посібник.
Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими субєктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.
Організатор (ч. 3 ст. 27 КК) – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.
Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примушуванням або іншим чином схилила співучасника до вчинення злочину.
Пособником (ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину інишими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час учинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час учинення злочину.
Відмінність дій організатора і підмовника полягає в наступному: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація й одного злочину, яка полягає в учиненні багатьох дій – пошук виконанавця, розроблення плану, вивчення обстановки, забезпеч-чення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчинен-ням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою – викликати в особи намір учинити злочин.
56. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
За простої співучасті (співвико-навстві) виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.
Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій решти співучасників. Організатор, підбурювач та посібник також підлягають відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. При цьому обов’язкова вказівка на відповідну частину ст. 27 КК, яка є об’єднуючим показником дій організатора, підбурювача та посібника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Також відбувається кваліфікація співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.
У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину решта співучасників також підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині (ч. 4 ст. 29 КК).
Організована група. Відповідно до ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Суб’єктивним критерієм відпові-дальності є усвідомлення органі-затором злочинного характеру діяльності членів таких обєднань і бажання чи свідоме допущення того, що така діяльність ними була здійснена. Решта учасників підлягають відповідальності лише за злочин, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них.
Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Але на практиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. В такому разі мова йде про ексцес виконавця.
Ексцес виконавця – це вчи-нення суспільно небезпечного діяння, що не охоплюється умис-лом решти співучасників.
За ексцес виконавця решта співучасників відповідальності не несуть, не підлягають відпові-дальності за злочин, учинений виконавцем.
У випадках добровільної від-мови виконавця від доведення злочину до кінця решта спів-учасників від кримінальної відпо-відальності не звільнюються. Для них відповідальність настає за готування до злочину.
Добровільна відмова співучас-ників регулюється ст. 31 КК.
Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК). У разі добровільної відмови виконавця решта співучасників підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від учинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК).
Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця.
У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників вико-навець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31 КК).
Співучасники (організатор, підбурювач і пособник) не підля-гають відповідальності за доб-ровільної відмови, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчи-няється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів або знарядь вчинення злочину чи не усунення перешкод вчиненню злочину (ч. 2 ст. 31 КК).