67. Конфіскація майна (характе-ристика).

Цей вид покарання призначається лише як додаткове покарання. Воно пов'язане з позбавленням певних майнових прав засудженого.

Покарання у виді конфі­скації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна кон­фіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК).

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України у Додатку до Особливої частини КК.

Засуджений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією (ст. 86 КК).

Конфіскація майна встанов-люється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особ-ливій частині КК.

Повна конфіскація передбачена у 18-ти санкціях статей Особливої частини КК, конфіскація певних видів майна – у 29-ти, а поєднання повної конфіскації майна з конфіскацією певних видів майна – у чотирьох.

68. Обмеження волі (характерис-тика).

Покарання у вигляді обмеження волі (ст. 61 КК) полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих   установах відкритого типу, без ізоляції від  суспільства, в умовах здійснення  за  нею  нагляду  з  обов'язковим залученням засуджено-го до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

Обмеження  волі  не   застосовується   до   неповнолітніх, вагітних жінок  і  жінок,  що  мають  дітей ві-ком до чотирнадцяти років,  до осіб,  що досягли пенсійного ві-ку,  військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Особи, яким обмеження волі призначено у порядку заміни невідбутої частини покарання більш мяким (ст. 82 КК), можуть відбувати це покарання у дільницях соціальної реабілітації при виправно-трудових колоніях.

Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на державних або інших форм вла-ності підприємствах.

До осіб, які відбувають обме-ження волі, можуть застосову-ватися звільнення від відбування покарання з випробовуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а також заміна невідбутої частини пока-рання більш мяким покаранням (статті 75, 81-83 КК).

Обмеження волі не застосо-вується до неповнолітних, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військово-службовців строкової служби та інвалідів І і ІІ групи.

69. Загальні засади призначення покарання.

Загальні засади призначення покарання – це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній обстановці. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа не розгляд-далася, яке б покарання не приз-началося винному, суд зобов’я-заний виходити з цих загальних критеріїв.

Відповідно до ст. 65 загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв.

Суд призначає покарання:

1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відпові-дальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини КК;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.