59. Повторність злочинів та її різновиди.

Повторністю злочинів виз-нається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією са-мою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК).

Повторність відсутня за вчинення продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром (ч. 2 ст 32 КК). Також повторність відсутня, коли за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або коли судимість за цей злочин було погашено або знято (ч. 4 ст. 32 КК).

Види повторності:

а) загальна (повторність тотожних злочинів) – вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК). При призначенні покарання повтор-ність визначається обставиною, що обтяжує відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК). У зв’язку з цим суди враховують цю обставину при призначенні покарання;

б) спеціальна (повторність однорідних злочинів) – вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК (ч. 3 ст. 32 КК).

Якщо повторність виступає кваліфікуючою ознакою складу злочину, то вона не визначається обставиною, що обтяжує відповідальність, тому що за кваліфікуючу ознаку передбачене більш суворе покарання.

Спеціальна повторність може бути:

1) чиста – кваліфікується однією статтею Особливої частини КК;

2) змішана – вчинення двох і більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК.

Повторність злочинів – це завжди злочин, що має, як правило, значення кваліфікуючої обставини.

60. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежу-вання кваліфікації діяння за правилами сукупності та кон-куренції норм.

Сукупністю злочинів виз-нається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК). Визначення сукупності не враховує злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Головною ознакою сукупності злочинів за чинним КК є те, що нею передбачаються лише випадки множинності різнорідних злочинів.

Види сукупності: реальна, ідеальна.

Реальна сукупність злочинів – це вчинення різних чи подібних дій, кожна з яких являє собою самостійний злочин.

Ідеальна сукупність злочинів – це вчинення однією і тією ж дією двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК.

Ознаки ідеальної сукупності злочинів:

1) злочини вчиняються одним діянням;

2) вчинення відбувається одночасно;

3) діяння вчиняються в одному місці;

4) наслідки передбачають відповідальність за різними статтями КК.

Відміни ідеальної та реальної сукупності:

1) в разі реальної сукупності можлива повторність, ідеальної – неможлива;

2) в разі реальної сукупності строки давності починаються у різний час по кожному злочину, ідеальної – одночасно.

Не утворюють сукупності:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм закону, тобто за наявності у злочині спільних ознак з іншими злочинами;

2) за умови, що одне з діянь відповідно до норми Особливої частини КК є кваліфікуючою ознакою або способом чи засобом іншого діяння;

3) коли злочинні дії, що створюють певний самостійний склад злочину, є частиною об’єктивної сторони іншого, більш тяжкого злочину.

Відмінності ідеальної сукуп-ності злочинів від одиничного злочину:

1) якщо одними діями заподіяна шкода двом різним об’єктам, то тут має місце ідеальна сукупність, якщо кримінальна норма передбачає відповідальність за посягання на два об’єкта – одиночний злочин;

2) ідеальна сукупність має місце за різних форм вини.