7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.

Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК на Загальну та Особливу частини.

У Загальній частині зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути. Це норми, які застосовуються до всіх злочинів.

Особлива частина містить норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Загальна і Особлива частини КК пов’язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність.

Кожна частина КК поділяється на розділи: у Загальній час­тині їх 15, в Особливій — 20, . Кожна глава має назву та об'єд­нує певну сукупність статей, які теж мають назви. У свою чергу, майже кожна стаття складається з частин, якими є кожен окремий абзац статті. Деякі статті чи їх части­ни складаються з пунктів, які мають літерні або цифрові по­значки.

Кримінально-правова норма, як і всяка правова норма, має три ланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова норма, статті Особлив. частини КК описують не текстуально, а контекстуально, тобто вона розуміється як необхідна. Текстуально ж ці статті описують диспозицію і санкцію. Норми Загальної частини санкцій не містять.

Диспозиція у крим.-правових нормах Особливої частини описують стандарти забороненої (злочинної) поведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції описують лише специфічні для даного виду злочину ознаки, інші необхідні ознаки, які є спільними для багатьох злочинів, законодавець вказує в нормах Загальної частини. Для з’ясування цих ознак користуються моделлю складу злочину, за якої законодавець описує будь-який злочин. Отже, диспозиція в Особлив. частині побудована за принципом логічної норми.

Для описування ознак складу конкретного злочину законодавець використовує один із чотирьох видів диспозицій:

1) Проста диспозиція – називає лише склад злочину і не розкриває його змісту;

2) Описова диспозиція – з називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст;

 3) Відсилочна диспози-ція ознаки певного складу злочину найчастіше називає у першій частині статті або називає сам склад злочину, а ознаки, що обтяжують такий злочин (кваліфікований вид), вказує в наступній частині статті;

4) Бланкетна диспозиція –т називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів.

Санкції, що як структурна частина статті Особливої частини КК використовуються для визначення виду і розмірів покарання, бувають двох видів:

1) Відносно визначена санкція передбачає покарання певного виду, н-д, позбавлення волі у певних межах, вказуючи або не вказуючи його нижчу межу, але обов’язково вказуючи його вищу межу;

2) Альтернативні санкції передбачають не один, а два чи більше видів покарань, з яких суд може призначити лише одне;