Тема 6. Звукові зміни в потоці мовлення.

1.Типи звукових змін.

Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, - комбінаторними.

2.Позиційні зміни.

До позиційних змін належать редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова та протеза.

Редукція голосних – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.(кленок-клинок). Редукція голосних буває кількісною та якісною.

Кількісна – редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають хар-ний для них тембр.(дуб-дубок-дубовик).

Якісна – редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру,тобто свою якість.(воді (о),вода (а), водяной (ы)).

Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголосом. Для СУМ не характерна.

Позиційні зміни приголосних зумовлені їх положенням в кінці слова.

Протеза – поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.

(острий-гострий, улица-вулиця).

3.Комбінаторні зміни.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза.

Акомодація(пристосування) – зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків.

В укр.. та в інших словянських мовах голосні змінюють свою артикуляцію під впливом мяких приголосних. Акомодація може бути двобічною: няня.

На акомодації приголосних голосними ґрунтується перехід г,к,х у ж,ч,ш і з,ц,с перед голосними переднього ряду в праслов’янській мові, а на акомодації голосних приголосними – перехід е в о після шиплячих у давньоукр.

Асиміляція(уподібнення) – артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.(боротьба-дзвінкий б впливає на т і уподібнює його собі, тобто одзвінчує).

Приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю/глухістю, за місцем і способом творення, за мякістю/твердістю.

Різновиди асиміляції: 1)за результатами – повна і неповна; 2) за спрямуванням – прогресивну і регресивну; 3) за розташуванням звуків. які взаємодіють – контактну і дискантну.

При повній асиміляції звук цілком уподібнюється сусідньому (напр., розсіяти вимовляється як россіяти).

при неповній — звук уподібнюється сусідньому частково, напр. за дзвінкістю (слово молотьба вимовляється як молодьба) або за глухістю (слово нігті — як ніхті).

прогресивна - якщо, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола із давнім бъчела).

регресивна - коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — змагаєшся, вимовляємо —змагаєсся).

контактна – за якої взаємодіють сусідні звуки.

дискантна – асиміляція звуків на відстані.(сочевиця-чечевиця).

Дисиміляція(розподібнення) – розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

прогресивна дисиміляція — зміна другого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: близ-ш-ий → ближ-ший -→ ближчий.

регресивна дисиміляція — на противагу прогресивній — зміна першого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: хто ← кто ← къто, вед-ти — вет-ти — вести, сердешний ← сердечний.

дистантна дисиміляція — розподібнення звуків, розділених іншими.

контактна дисиміляція — на противагу дистантній дисиміляції — розподібнення суміжних звуків.

Гаплологія – випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів.

(мінералологія-мінералогія,трагікокомедія-трагікомедія).

Діереза – викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.(корисний-корисний, згибнути-згинути).

Епентеза – поява у словах додаткового звука.(страм і срам «сором».пощирене в говірках – радійо, окіян).

Метатеза – взаємна перестановка звуків або складів у межах слова.(суворий виникло із суровий, намисто із монисто).