Тема 11. Морфеміка

1.Морфеміка як лінгвістична наука

Морфеміка – розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає поділ слова на морфеми, вичленування морфів у слові, аломорфію морфеми, межі аломорфії, перетво­рення на морфем, швах, спрощення, перерозклад у морфемі, ідентифікацію морфем, їхню структурну, дистрибутивність, функціональну класифікацію.

Об’єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання.

Як окремий розділ мовознавства морфеміку почали виділяти лише наприкінці 1970-их років. Доти вона вважалася розділом морфології або, згодом, дериватології.

В українському мовознавстві вивченням питань морфеміки серед інших займається Ніна Клименко, автор першого підручника у цій галузі «Основи морфеміки української мови».

Морфеміка вивчає:

- Види морфем за місцем у слові та їх функцією(корінь, афікси);

Типи значень, виражених морфемою (лексичне, граматичне, дериваційне);

- Мовні одиниці морфемного рівня(морфема і морф, лексема і форма слова)

- Принципи виділення морфем і правила їх сполучуваності;

- Звукові зміни пов’язані з комбінаторикою морфем(чергування, усічення);

- Типи морфів різних класів і морфну структуру слів.

До складу морфеміки входить морфонологія (вивчає морфонологічне явище, що виникає між морфемами) та морфо тактика (вивчає правила лінійного сполячування слів)

Гловним методом є морфемний аналіз, спрямований на встановлення морфем у слові та вилучення їх значень.

2.Морфема, її визначення. Морф як матеріальний вияв морфеми.

Морфема – це найменша значуща частина слова. Найменша частина слова, що має певне значення (за визначенням американського лінгвіста Леонарда Блумфілда, 1933).Членування морфем на частини призводить лише до виділення елементів, що не мають значення — фонем. Вивченням морфем займається наука морфеміка. Морфема є абстрактною, незалежною одиницею мови, і тому є не знаком, а класом знаків. Морфема (від грец. μορφη – форма, вигляд) – елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подільна в межах одного слова, але подільна за семантикою. Термін в українському мовознавстві вперше вжив у 1907 році Є.Тимченко. Морфема – двостороння одиниця, що має значення та матеріальне вираження і може варіюватися як у першому, так і в другому плані. Морфема існує тільки в складі слова і є його найменшим компонентом, який наділений значенням. Морфема – це родове поняття, що охоплює такі видові поняття, як – корінь, префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс, флексія

Морф — найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою. Через те, що морфи реалізуються в конкретних мовленнєвих ланцюжках, вони доступні спостереженню. Родовим поняттям для морфів є морфема. Морф — конкретний лінійний представник морфеми, узагальненої абстрактної одиниці мови, один із формальних її різновидів, що встановлюється при поділі текстового слова.

3.Функції морфем

1.Смислова (властива кореневим морфемам);

2.Дериваційна (властива для морфем, за допомогою яких утвор.нові слова – префікси, суфікси);

3.Реляційна або словозамінна, граматична(виконують флексії та суфікси, які не утворюють нові слова);

4.Структурна (семантичні елементи);