- •Тема 1. Мовознавство як наука про мову
- •1.Мова як об’єкт дослідження лінгвістики.
- •2. Мовознавство як наука, його види.
- •3.Розділи мовознавства.
- •4.Зв’язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •5. Основні завдання дисципліни «Вступ до мовознавства»:
- •6.Методи дослідження мови.
- •Тема 2. Мова, її природа й функції.
- •1.Погляди на природу мови в мовознавстві.
- •2.Функції мови в суспільстві.
- •3.Загальнонародний характер мови, її диференціація.
- •4.Мова і мислення.
- •5.Мова і мовлення.
- •Тема 3. Мова як системно-структурне утворення.
- •1.Поняття знака. Знаковий характер мови.
- •2. Мовні рівні, їх виділення. Основні й проміжні рівні мови.
- •3.Відношення між мовними одиницями.
- •4. Поняття системи як структури мови.
- •Тема 4. Фонетика.
- •1.Фонетика як наука про звукову матерію мови.
- •2.Три аспекти вивчення звука.
- •3.Акустичні ознаки звуків.
- •4.Будова мовленнєвого апарату.
- •5. Артикуляція, її етапи.
- •6. Основна й додаткова артикуляція.
- •7. Артикуляційна база.
- •Тема 5. Класифікація звуків мовлення.
- •1.Класифікація голосних звуків за рядом і підняттям.
- •2.Опозиції голосних.
- •3. Класифікація приголосних звуків за участю голосу й шуму.
- •4.Класифікація приголосних звуків за місцем та способом творення.
- •5.Опозиції приголосних.
- •Тема 6. Звукові зміни в потоці мовлення.
- •1.Типи звукових змін.
- •2.Позиційні зміни.
- •3.Комбінаторні зміни.
- •4. Історичні зміни.
- •5.Спонтанні зміни.
- •Тема 7. Фонетичні одиниці та засоби
- •1.Фонетичне членування мовленнєвого потоку.
- •2.Склад, види складів, їх характеристика.
- •3.Просодичні явища. Інтонація.
- •4.Наголос. Типи наголосів у різних мовах світу.
- •Тема 8: фонологія.
- •1.Історія формування науки.
- •2.Фонема як основна фонологічна одиниця.
- •3.Функції фонем.
- •4.Фонема і звук.
- •5.Ознаки фонем.
- •6.Опозиції фонем.
- •7.Позиції фонем. Варіанти й варіації. Нейтралізація фонемних опозицій.
- •8.Системність фонем у різних мовах.
- •Тема 9: лексикологія.
- •1.Лексикологія як розділ мовознавства, її проблематика.
- •2.Розділи лексикології. Особливості вивчення слова різними розділами лексикології.
- •3.Слово як основна одиниця дослідження лексикології, його визначення.
- •4.Лексема, її варіанти.
- •5.Лексичне значення, його структура.
- •6.Три сторони лексичного значення.
- •Тема 10: системні відношення в лексиці.
- •1.Поняття системності в лексиці.
- •2.Типи відношень у лексико-семантичній системі.
- •3.Структура лексичної системи:
- •3.1. Лексико-семантичне поле(лсп).
- •3.2. Лексико-семантична група (лсг).
- •3.3.Лексико-семантичні категорії (лск).
- •3.4.Синоніми, гіпоніми, антоніми, конверсиви.
- •Тема 11. Морфеміка
- •1.Морфеміка як лінгвістична наука
- •2.Морфема, її визначення. Морф як матеріальний вияв морфеми.
- •3.Функції морфем
- •4.Типологія класифікацій морфем
- •5.Кореневі морфеми.
- •6.Типи афіксальних морфем у різних мовах світу.
- •7.Основа слова. Типи основ.
- •8.Історичні зміни в структурі слова.
- •Тема 12. Словотвір
- •1.Дериватологія як розділ мовознавства.
- •2.Твірна й похідна основа.
- •3.Поняття про формант.
- •4.Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо, їх структура.
- •5.Словотвірний тип
- •6.Словотвірне значення.
- •7.Способи словотворення.
- •Тема 13. Граматика
- •Граматика як наука. Основні поняття граматики.
- •Граматичне значення.
- •Основні способи вираження граматичних значень.
- •4. Граматична форма.
- •Граматичні категорії. Загальнограматичні та частвокограматичні категорії.
- •Іменникові граматичні категорії.
- •Дієслівні граматичні категорії.
- •Тема 14. Морфологія
- •Морфологія як розділ граматики.
- •Історія виділення частин мови.
- •Основні принципи класифікації частин мови.
- •Частини мови в різних мовах світу.
- •Тема 15. Синтаксис
- •Основні одиниці синтаксису.
- •2. Словосполучення, його різновиди.
- •Типи синтаксичного зв’язку слів у словосполученні.
- •Речення та його ознаки.
- •Типи речень.
- •Граматичне й актуальне членування речення.
- •Тема16. Проблема класифікації мов світу
- •1.Поняття класифікації мов.
- •2.Генеалогічна типологія мов.
- •3.Поняття прамови. Спорідненість мов.
- •4.Мовна родина. Мовна група.
- •5.Типологічна класифікація мов.
- •Тема 17. Мова і писемність
- •1. Види письма, їх історія.
- •2.Графіка. Алфавіт. Види алфавітів.
- •3.Орфографія, її принципи в мовах світу.
- •4. Транскрипція. Транслітерація.
- •Тема 18. Полісемія. Моносемія. Омонімія.
- •1.Багатозначність слів.
- •2.Типи лексичних значень.
- •3.Семантична структура слова.
- •4.Полісемія та моносемія.
- •5.Слова-терміни.
- •6.Явище омонімії
- •7.Види омонімів.
- •Тема 19,20. Історичні зміни словникового складу мови.
- •1.Причини історичних змін у лексиці.
- •2. Застаріла лексика (архаїзми та історизми).
- •4.Матеріальне запозичення та калькування.
- •Мова як історична категорія.
- •Різні погляди на проблему походження мови.
3.Акустичні ознаки звуків.
За акустичними ознаками: тони і шуми. У чистому вигляді тони і шуми зустрічаються рідко. Як правило, до тону завжди прилучається шум, а до шуму – незначний елемент тону.
Голосні – це звуки, в основі яких лежить тон.
Приголосні – звуки, в основі яких – шум.
Як уже зазначалося, з акустичного погляду звуки (тони і шуми) розділяються за:1.Силою 2.Висотою 3.Тривалістю 4.Тембром
Сила залежить від амплітуди коливань голосових зв’язок, яка в свою чергу, зумовлюється силою, з якою тисне на голосові зв’язки чи інші перепони видихуваний струмінь повітря. Чим більша амплітуда коливання, тим більша сила звука. Так, найбільшу інтенсивність мають [а] , [е], найменшу [у], [і] у позиції, коли легко переходять в [в], [j]: ішов – йшов, учора – вчора.
Висота звука визначається частотою коливань за одиницю часу. Одиницею висоти є Герц (Гц), який дорівнює 1 коливанню за секунду. Чим більша кількість коливань за одиницю часу, тим вищий звук. Вухо людини сприймає звуки в діапазоні від 16 до 20 тис. герц.
Тривалість звука визначається його протяжністю в часі, яка вимірюється мілісекундами.
Тембр. У звуках людської мови розрізняють основні тони і додаткові. Сукупність усіх додаткових тонів, їх характер та взаємозв’язок з основним тоном надають мовному звуку певного забарвлення, утворюють тембр звучання. Найбільшу роль відіграє ротова порожнина.
4.Будова мовленнєвого апарату.
Будова мовного апарату:
1)Органи дихання – легені, бронхи, трахея (дихальне горло); нижній поверх мовленнєвого апарату.
2)Вібратори – голосові зв'язки (вібруючи під тиском повітряного струменя, що йде з легенів, вони творять голос різної сили і висоти (голосні, дзвінкі, сонорні).
3)Резонатори – гортань, ротова й носова порожнина ( верхній поверх), гортань – середній поверх.
4)Артикулятори – язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння.
Активні – голосові зв'язки, задня стінка глотки, язик, губи.
Пасивні нерухомі – тверде піднебіння, зуби, носова порожнина.
Органи дихання безпосередньої участі у звукотворенні не беруть. У них (носова порожнина) виникає повітряний струмінь, що створює коливання необхідні для творення звуку. Струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань (струмінь повітря зустрічає перепону – голосові зв'язки). Голосові зв'язки під тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль у творенні голосу. З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє на верхній поверх мовленнєвого апарату – в надгортанні порожнини (глотка, носова і ротова порожнини, глотка (г, ґ).
5. Артикуляція, її етапи.
Артикуляція — це утворення звука, тобто робота апарата мовлення, необхідна для одержання даного звука. Іншими словами — рухи та відповідні позиції органів мовлення, пов'язані з вимовою того або іншого звука (лат. articulare — членоподільно вимовляти).
В артикуляції звука прийнято розрізняти три фази:
Приступ, або екскурсію, яка полягає в підготовці апарата мовлення для вимови звука.
Витримку, тобто саму вимову звука і збереження того положення органів мовлення, яке потрібне для вимови.
Відступ, або рекурсію, тобто закінчення звука, при якому органи мовлення перебудовуються для вимови наступного звука або ж переводяться в стан спокою.